Книга вчить,
як на світі жить
Виховний захід
для 1-2-х класів
ТЕМА: Книга вчить, як на світі жить
МЕТА: Познайомити учнів з історією виникнення книги,
прищеплювати любов до книги, дбайливе ставлення до неї, вміння поводитися з
книгою, розвивати мислення, зв’язне мовлення, світогляд, інтерес до читання;
виховувати почуття прекрасного і доброго, любов до української мови та своєї
Вітчизни.
Обладнання: карта, плакати, прислів’я, приказки.
I. Вступне слово вчителя.
Слово, мова, книга… Без них не можна уявити нашого життя. Вони несуть
світло знань, дають людям можливість почути і зрозуміти одне одного.
Хоча слово, мова, книга з’явилися у різний час, але вони міцно зв’язані між
собою. Без слова – людської мови, а без мови – книги.
II.Слово ведучим (діти в українських
костюмах)
Ведучий 1
Люді друзі! Сьогодні ми запрошуємо Вас до фантастичної подорожі.
Ведучий 2
Ми помандруємо у чудову країну книг.
Ведучий 1
Тож запрошуємо Вас до потягу.
Пісня «Голубий вагон» муз. В. Шаїнського,
сл. Є. Успенського
Ведучий 1
На станції «Історична»
нас із повідомленням зустрічає книгознавець – історик (розповідь про виникнення
книги)
Давни – давно на
землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити.
Сторінками
найдавніших книжок були камені, стіни печер. Згодом люди почали писати на
мокрій глині, що її потім сушили. Але ці книги були важкими і незручними.
З часом навчилися
робити книги з телячої чи козячої шкіри. Але вони були дуже дорогими, тому що
для однієї книги потрібно було вирізати
цілу череду телят. Згодом почали писати на папірусі – це болотяна рослина.
Писати на стеблах папірусу було зручно, але через кілька років папірус
пересихав і руйнувався.
В Україні писали на
березової корі. Називали ці рукописи «берестяними грамотами».
Справжній папір, що
на ньому ми з вами пишемо нині, люди навчилися робити дві тисячі років тому.
Спочатку книги переписували від руки. Одну книгу доводилося переписувати іноді
кілька років. Минуло ще чимало часу, поки з’явилися друковані книги.
Першу друковану книгу в Україні було видано в
1574 році. Іваном Федоровим. Називалася ця книга «Апостол».
Нині папір
виготовляють з деревини, а книги друкують у книжкових друкарня.
«Книга є мати усіх
речей і учитель всякому доброму вмінню.»
І. Федоров
Вчитель.
Упродовж всього життя
ми звертаємося до книжки. В дитинстві, коли ще й говорити добре не
вміли, батьки читали вам казочки, віршики, оповідання.
-
А коли почали читати книги?
-
А про що розповідають книги?
-
Так, книга допомагає пізнати себе і зрозуміти світ, що
нас оточує.
II зупинка. Рекламна.
Ведучий 1
Наш потяг прибуває на станцію «Рекламна»
Ведучий 2
Ви почуєте рекламу улюблених книг ваших товаришів.
1 учень
Книга
нам несе чудовий
Знань незлічених запас.
Світ
яскравий, кольоровий
Відкривається
для нас.
Все
про що не здогадався,
Навіть
думати не міг,
Чи
не знав, чи сумнівався –
Дізнаємося
від книг.
Звідки
сніг береться в хмарі?
Чом
метелиця бува?
Чом
води нема в Сахарі? –
Розкриваєм
всі дива.
Я
з охотою читаю,
Поринаю
у книжки.
Я
уже багато знаю –
Бо
роблю це залюбки.
2 учень
Багато мусим знати
Про
все, що є навкруг,
Тож
слід книжки читати,
Бо
книга – вірний друг.
Вона
поможе дуже
Обрати
вірний путь.
Де
б ти не був, мій друже,
Про
книгу не забудь.
3 учень
У
таємний незвіданий всесвіт
Шлях
нам, мудрая Книга вкажи.
Проведи
по всіх зоряних трасах,
Стати
вченими допоможи.
4 учень
Нам
відкрити усі вічні закони,
Таємниці
минулих століть.
І
в майбутньому, Книго, навчи нас
Вберегтись
від важких лихоліть.
Реклама. Виступ бібліотекаря.
Ведучий 1
Але ж книга незмінний супутник у шкільному житі.
Ведучий 2
Так чому ж вчать книги в школі?
Пісня «Вчать у школі» муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляцковського
III зупинка. Загадкова.
Ведучий
Наш потяг наближається до станції «Загадкова»
Вчитель.
Книга – справжній маг. Читаючи, ми уявляємо себе
чарівниками, здатними розуміти мову речей, тварин, рослин. Скільки дивовижних
таємниць відкривається нам завдяки книгам. А скільки незабутніх літературних
героїв! Щоб впевнитись, що це дійсно так, давайте спробуємо пригадати наших
улюблених героїв.
Вікторина
Відгадайте з якої казки ці герої (герої казок у костюмах)
1 учень – Колобок
«
Я по коробу метений, -
На яйцях спечений, -
Я од баби та од діда втік, -
Так і од тебе втечу»
2 учень – «Коза - дереза»
- Ні дідусю, не пила й не їла.
Як бігла через місточок,
Вхопила клиновий листочок,
Як бігла через гребельку –
Вхопила водиці крапельку»
Вчитель – Дідова дочка і бабина дочка.
- Дід і баба вибігли з хати
Дивляться – аж дочка приїхала.
Дуже зраділи, увели її в хату,
унесли й скриню»
Інсценівка уривку з казки «Котик і півник»
З
якої казки цей уривок?
Вчитель.
Молодці! Добре знаєте українські народні казки. А тепер
відгадайте ще й загадки і ми почуємо, які ви розумники і розумниці.
Загадки.
1 учень
Не
дерево, а з листочками,
Не
сорочка, а зшита.
2 учень
Що
мовчить, а розуму вчить?
3 учень
Бачить
– не баче,
Чути - не чує.
Мовчки
говорить,
Дуже
мудрує.
Часом
захоче – правди навчає,
Іноді
шутить – всіх звеселяє.
4 учень
Будемо,
діти, з нею довіку
Жити
– дружити.
Хто
ж то такая в світі щаслива,
Мудра,
правдива і жартівлива.
5 учень
Паперовий
кораблик щодня
Перевозить
у трюмах знання
Після
плавання цей корабель
Повертається
в рідний Портфель.
Вчитель.
Діти, кожний народ
має свою літературу. З неї ми дізнаємось про особливості історії, традиції і
звичаї людей, що населяють земну кулю.
Український народ теж зробив великий
внесок у світову літературу. Вивчайте і знайте українську мову, твори
українських письменників і поетів.
- Прізвища яких
письменників і поетів ви знаєте?
- Хто являється
автором вірша «Ой вишеньки, черешеньки червонії, спілі»?
- Хто пам’ятає вірші
Ліни Костенко?
Учениця читає вірш «Усе моє, все зветься Україна».
Вчитель.
-
У якому вірші Ліни Костенко соловейко п’є чай з медом?
Учитель читає вірш «Соловейко застудився»
Ведуча оголошує наступну зупинку.
IV. Зупинка «Народної мудрості»
Вчитель.
Український
народ здавна поважав книгу – це невичерпне джерело знань.
Народна
мудрість і шана до книги найбільше звучить у прислів’ях і приказках, яких
безліч склав народ. Народна мудрість треба знати і вам, діти.
Проведемо
конкурс прислів’їв і приказок
(учні називають прислів’я, приказки свої та з дошки)
- Книга – ключ знань.
- Учню без книги, як без рук.
- Хто багато читає, той багато знає.
- Читання – ось краще навчання.
- Розум без книги, що птах без крили.
- Бережи книгу – це твій друг.
- Книга маленьке віконце, а через нього весь світ видно.
Вчитель.
От молодці. Я пишаюсь вами, що ви в мене такі добрі і
розумні читачі.
Як
краплини у Дніпрі,
Як
зорі у горі.
Як
листя на гіллі –
Скільки
книг на землі.
Ведуча оголошує наступну зупинку.
V. Зупинка «Бережливих»
Вчитель.
Розуміючи, що без книги не можна стати розумним, багато
школярів дружать з книгою, люблять і поважають її.
-
А що значить любити і поважати книгу?
- Так, любити і поважати – означає берегти, дбайливо до неї ставитись. Чули
такий вислів «Книга – твоє обличчя». У гарного учня книги чистенькі, обгорнуті,
підклеєні, а є учні, у яких книги пописані, брудні, обмальовані.
- До вас звертається Книга.
Дівчина – книга
Друзі!
Я хочу звернуться до всіх, я Книга, я товариш твій. Користуватись мною вмій. Я
чиста, гарна, бо нова. Тож, друже, будь зі мною чемний. Погані звички забувай,
мене не рви, не ображай. І пальці, прошу, ти не слинь, коли гортаєш сторінки.
Я, друже, твій надійний друг. Та тільки для чистих рук.
Вчитель.
-
А що ж робити з прочитаною книгою?
Ведучий 1
Не
викинь книгу на смітник,
Її
віддай в бібліотеку
Бо
книга скарб, у ній для тебе
Думок
і висловів квітник.
У
ній поет віршів море,
Кохання,
радості, смуток, біль.
А
ще невідані простори.
Письменник
відкриває в ній.
Тож
дурно книгу не марнуй,
Бібліотеці
подаруй!
Вчитель.
Дружіть
ви з Книгою, її ви поважайте.
Шануйте,
книгу, більш її читайте
Бо
книга – це віконце в світ, малята,
Читати
будете – і будете все знати.
-
А які правила поводження з книгою ви знаєте?
-
(Діти називають, зачитують з дошки правила поводження).
Правила поводження з книгою
1. Беріть книгу чистими руками.
2. Не перегинайте книжку, від цього випадають сторінки.
3. Не кладіть в книжку олівці та інших предметів.
4. Користуйтесь закладками.
5. Не читайте книжки під час вживання їжі.
6. Щоб книга довше служила, обгорніть.
Ведучі оголошують останню станцію «Хвала книгам»
1 учень
Любі хлопчики й дівчатка!
В
нас сьогодні книжки свято!
Будем
разом відзначати
Книгу
– друга шанувати!
2 учень
В
кожнім домі, в кожній хаті –
У
містах і у селі, -
Хто
навчався вже читати,
Має
книжку на столі.
3 учень
І
найменшенька дитина,
Що
не вміє ще читать.
Ледь
колисочку покине
Просить
книжку почитать.
4 учень
Книги дружать з дітворою,
Полюбити
їх у житті –
І
улюблені герої
Будуть
друзями в путі.
5 учень
Сторінки
книжок завітних,
Всіх
нас доброму навчаються –
Працювати
і учитись,
І
ВІТЧИЗНУ шанувати.
Пісня «Деревце роду»
муз. М. Ведмедері, сл.. Н. Кир’ян
Вчитель.
Діти!
Читайте, любіть і бережіть книги!
Берегині вкраїнського роду
Ведучий:
Бабуся, бабусечка, бабуня, бабусенька. Яке ніжне, красиве
і лагідне слово. А чому?
Ведуча:
Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших
маму і тата; бачила на світі удвічі більше; ми удвічі дорожчі для неї, бо ми-
діти її дітей, бо ми- її онучатка, її пташенятка, ластів’ятка чи поросятка.
Ведучий:
І коли це бабця називала мене поросятком?
Ведуча:
Напевно тоді, коли ти був брудну лею.
Ведучий:
Згадав! Це було тоді, коли я заталапав чоботята. І, щоб
сховатися від тата,- до бабусі утікав.
А вона, хоч посварить,
Поцілує і мовчить.
Чи сюди, чи туди,
Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чи штанята-
Все до бабці, не до тата,
Там безпечно від біди.
І щасливо той жиє-
В кого бабця люба є.
Той біди вже не зазнає,
Бо бабусенька скрізь дбає.
6
Ведуча:
А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-
кровиночка. Правду кажуть в народі «Діти- це діти, а справжні діти- це онуки».
1 учень:
Добрий день, бабусю, дорога моя,
Це для тебе сонечко лагідно сія.
І ласкою повняться віченьки твої,
Це для тебе квітнуть всі квіти весняні.
2 учень:
Пахнуть руки твої паляницями,
Кропом, стравами і пшеницею.
Пахнуть рученьки м’ятою- рутою,
Пахнуть хатою незабутою.
3 учень:
Пахнуть вони огірочками,
Свіжовипраними сорочками,
Пахнуть рученьки ніжною ласкою,
Онучаток маленьких колискою.
Непомічені, вкрай натруджені,
Не відзначені, хоч заслужені.
4 учень:
Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка!
Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною
поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей.
5 учень:
7
Ще сонце не встало,
Ще тільки сіріє-
Мене від світанку
Два сонечка гріють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі-
Це дивляться тепло бабусині очі!
6 учень:
Вже сонце схилилось,
Пташки сплять у гаї.
Засну- наді мною
Два сонечка сяють.
Два сонечка ясні
Від ранку до ночі
Два сонечка красні-
Бабусині очі.
7 учень:
Бабусі з любов’ю передають нам свої уміння. Від них ми вчимося
шити, вишивати, виконувати домашню роботу. Недарма народ склав чимало прислів’їв і приказок
про бабусь: «Хто бабусю має, той потіху знає», «Бабця скаже, як зав’яже», «Бабусине
слівце- плідне деревце».
8 учень:
Уже став крилатим вислів: «Є бабця- є і діти». Справді,
бо на плечі наших бабусь- трудівниць випало, крім усіх домашніх турбот і
виховання онучат. Нерідко бабусі замінюють нам татка і маму.
Пісня «Бабця-
бабуся».
8
9 учень:
Ой нема миліше, нема веселіше,
Як бабця в гостині медом нагодує,
Та ще й поцілує личенько дитині.
10 учень:
Яблучок наріже, казочку розкаже,
Ще й лялечку справить.
Бабуся радіє, сама молодіє,
Коли внуків бавить.
11 учень:
Я з бабусею своєю дружу давно- давно.
І ми, скажу вам- з нею вусьому заодно.
Така моя бабуся- найкраща у житті.
12 учень:
А руки у бабусі ну просто золоті,
То варять борщ смачненький,
То щедро сиплють мак.
Працюють без спочинку,
І гладять ніжно так.
Дитина:
Я дуже люблю свою бабусю і хочу її про щось просити. Розкажіть,
як ви доглядали маму і мене. Чи важко було це робити?
Бабуся:
Ні, внученьку, не важко. Бо робила я це з великою любов’ю до вас. А це
тому, що нашими першими порадниками і помічниками були ваші прабабусі. Твоя
прабабуся заповідала мені: «Пам’ятай, доню, будеш ростити дитину щасливою тоді, коли сама
9
будеш мудрою.» А ще хочу розповісти вам про цікаву
традицію нашої родини. Коли в сім’ї народжувався хлопчик, то в першу купіль клали
кілька дубових листочків, щоб ріс сильним. Коли ж народжувалась дівчинка, то
клали у воду ягоди калини, щоб вона була вродливою і щасливою.
Дитина:
А скільки казочок розповіла мені бабуся. Я, навіть,
подружилась з однією казковою дівчинкою.
Ч. шапочка:
Привіт!
Дитина:
Привіт. Куди ти зібралася, Червона Шапочко?
Ч. Шапочка:
Ми з матусею приготували багато гостинців для нашої любої
бабусі. Оце, спішу їй віднести.
(Вибігає Баба
Яга)
Яга:
А ось і я! Я тут: ваша люба, дорога, безцінна! (усіх хоче поцілувати) А зі мною ще й
дідусик ваш лісовий! Лісовику! Тьху! Дідусю! Ходи до діток швидше! Та йди
швидше! Ну, що за чоловіки, без жінки й кроку самі ступити не можуть!
Ч. Шапочка: Неправда! Ви не мої бабуся з дідусем!
Дитина:
І не мої! Діти, може це ваші?
Ч. Шапочка:
Наші бабусі добрі, лагідні… А ви зла та підступна!
Яга:
Ой, що ж я чую! Як так можна!...
(Яга виконує
пісню)
10
Дитина:
Можеш собі танцювати, літати, шкандибати, а все ж кращою
від наших бабусь не станеш!
Яга:
Але ж я стільки казочок знаю… Де пухнасті зайчата (Мням-
мням), пухкі поросята (мням- мням), солодкі дівчата (мня-ня-м…)
Лісовик:
А ваші бабусі зовсім казок не знають.
Дитина:
Неправда! Знають! Знають безліч цікавих казочок!
Лісовик:
Ану перевіримо!
-
Як звали мишенят з казки «Колосок»? (Круть і Верть)
-
Чим пригощала Лисичка Журавля? (молочною кашею)
-
Хто перший знайшов рукавичку? (мишка)
-
Скільки козенят було у Кози? (7)
-
Хто посадив ріпку? (дід)
-
Це я, я посадив!
Яга:
Та замовкни, Лісовику, бабусі ж усе відгадали. Ех ти…
Ось зараз я загадаю… З якої казки цей предмет?
-
Золоте яєчко( «Курочка Ряба»)
-
Борошно («Колобок»)
-
Глечик(«Лисичка і Журавель»)
-
Колосок («Колосок»)
-
Солома («Солом’яний бичок»)
Яга:
Знову все розгадали!...Ах так!....Ану, мої помічниці,
розумниці лісові, примчіться мені на допомогу! (Шепочуться)
11
1 Мавка:
У яких казках живе той, що і вдень і вночі у кожусі на
печі? («Кіт у чоботях», «Пан Коцький», «Бременські музиканти»)
2 Мавка: А у
яких казках живе тваринка полохлива.
Добра, пухнаста та дуже ляклива.
Вушка вона притискає свої, шурхіт усякий лякає її.
(«Рукавичка»,
«Лисичка та Заєць», «Заєць і їжак»)
Яга:
Ваша взяла….Я зла, ні я розчарована, ні я хочу плакати…..
Лісовик:
Не злися, Ягуню. Дозволь запросити тебе до танцю. (танцюють)
Дитина:
Бабусенько, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обніму
І щічки погладжу.
Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю!
І ти мене любиш, хоч я не слухняний,
Частенько і шкоду роблю.
Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,
Бо я тебе дуже люблю.
Вчитель:
Так і кожна бабуся особлива і любима своїми онуками.
Погляньте, як сивина вибілила коси ваших бабусь. Сивина…
Одним бабусям вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. Пам’ятайте, що кожна
сива волосинка говорить про те, що не завжди слухали бабусь діти та онуки. І
боліло в них
12
серце за ваших мам і тат, а волосинки все сивіли і
сивіли.
Учень:
Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки на замерзлій з ночі шибі.
Учениця:
Та ми не хочемо, щоб ви сивіли,
А щоб цвіли і молоділи
Щиро із святом вас вітаєм і веселу пісню заспіваєм.
Хай вам буде веселіше і від пісеньки тепліше.
(Пісня «В нашої
бабусі ой веселі гуси»)
(Дід жене козу,
в руках літрове горня)
Дід:
-Ану, пішла, пішла…Стій.
Ведучий:
А це іще хто? Діду, ви, напевно, не туди потрапили!
Дід:
Як не туди? А хіба ви не про мою козу Дримбу щойно
співали?
Ведучий:
Не про козу, а про гусенят.
Дід:
Що там гусенята! Куди їм до моєї Дримбуні (гладить козу). Ото сотворіння Боже: і
красиве, і Співуче (коза: м-е-е), і
молока багато дає. А вони- гусеня, гусеня… Ану, козуню, нацюркаємо свіженького.
(Виходить баба,
співаючи):
13
Чом я не хазяйка, чом не господиня,
Три дні хати не мела, печі не топила.
-Діду, а чи гарно я співаю?
Дід:
Так колись моя коза на льоду кричала,
Коли її звірина ледь не розірвала.
Баба:
Ану, геть звідси, дармоїде, і козу забирай, не даси дітям
поспівати.
Дід:
Пішли, козуню. Ото вража жінка!
Баба:
Насилу спекалась. Та тут вже і тісто підходить і у квочки
курчата почали вилуплюватись (виймає
з-під квочки яйце і слухає).
(Влітає м’яч. Внук з
коридору: го-о-о-л!)
Бабуся:
Ой, та то мій внучок з футболу прийшов.
Василько: (тримаючи
кота за хвоста)
Привіт!
Бабуся:
Васильку, не тягни кота за хвіст!
Василько:
А я не тягну, тільки тримаю, а він сам тягне.
(Бабуся
нахиляється за м’ячем, а внук кидає кота в діжку)
Бабуся:
Ото вже буде спортсмен (ховає м’яч). А подивись-но, Васильку, чи в діжці тісто підійшло?
14
Василько:
Підійшло, бабо, підійшло, вже й очі витріщило!
Бабуся:
Бачите, який дотепний в мене внучок. Ото сядь та
відпочинь трохи. (підходить до діжки) Що за оказія? Кицька! Бідна
тваринка! Зараз я тобі допоможу. (бере
кота під пахву і сідає).
( Пісня «Хитрий Василько»)
Інсценізована
гумореска:
Пита бабуся у онучки:
- Чи ти помила добре ручки?
- Аякже, - Милочка в отвіт- Помила з милом так, як слід.
А де?- бабуся знов питає… Води ж у хаті в нас немає…
-Немає?- здивувалась Мила.- А я не знала і помила.
Ведуча:
Якось вдень на старість літ посварились баба й дід.
А тоді, як діточки- в різні боки і кутки.
Ведучий:
Дід мовчить, уперся він, мов кілочок той у тин.
Не говорить і стара…. Вже й обідати пора.
Вже спустилася пітьма, а розмовоньки нема.
Ведуча:
Баба зроду говірка. Ця мовчанка їй тяжка.
Розтуля вона вуста, в діда лагідно пита:
Баба:
Ти, старий, учора чхнув?
- Дід удав, що не почув.
15
- Чхнув чи ні?
- Стара ізнов.
- Чхнув, то що?
- То будь здоров!
Ведучий:
Засміявся дід в отвіт, помирились баба й дід.
І сидять вони у купці, голубочок при голубці.
Учениця:
Бабця! Бабця!- гарне слово. Тільки скажеш- все готово!
Бабцю, кашки!- кашка є. Бабцю, чаю- вже наллє.
Учень:
Бабцю, спатки- вже роздутий і у ліжечку укритий.
Бабцю- ніжку зав’яжи! Бабцю, казку розкажи!
Учениця:
Бабусенька- гарне слово,
Тільки скажеш- все готово.
Учень:
Багато в бабусі турбот- не злічить!
Одній всю роботу нелегко зробить.
І хочеться нам,
друзі, таке усім сказать:
Усі:
Ми будемо бабусі завжди допомагать!
Учениця:
Нехай хоч і в маленькім ділі, бо руки в нас уже умілі.
Учень:
16
Є в нас найкраще у світі- бабуся!
За неї, Пречиста, до тебе молюся.
Учениця:
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку і болю.
Учень:
Щиро вам бажаєм вічно молодіть
І нас, онучат, усьому навчить.
- Дорогі бабусі! Ваші онучата дуже люблять вас.
- Бажають вам дві сотні років жити без горя, сліз і без
журби.
- Хай з вами буде щастя і здоров’я. На довгі
роки- назавжди!
(Пісня «А ми
бажаєм вам добра»)
Зустріч із Миколаєм
(Виходять
ангели. Везуть сани повні подарунків)
1 ангел: На
Святого Миколая
Радість світ увесь проймає,
Хай радіє увесь світ,
Український наш нарід
2 ангел: Коли Святий
Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл гуде.
1 ангел: Там дітвора
чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять (Ангели йдуть за подарунками)
Бісик: Всюди тепер
добрі діти. Де ж нам різочки подіти?.....А , сюди покладу.
2 ангел: Бо добре
знають діти,
Що ні сніжний танок
Ані мороз, ні вітер
Не спинять їх санок
1 ангел: А на санках
подарки!
Ах, як багато їх!
Для Тараса й Наталки,
Для всіх, для всіх, для всіх!
А що це
за різочки?
1 бісик: Ми їх тут
поклали
Так нечемних діточок
Ми обдарували
2 бісик: Зараз з себе
сніг обтрусим
Кинем різки під подушки.
Ото вже буде потіха:
Дітям- плач, а нам міх сміху!
1 ангел: Бісенятко, ти
бридке,
Різками скарать тебе.
А тут чемні і слухняні
Діточки у своїх мам
19
(Б’є різками бісика)
2 ангел: Одну собі
забери,
Інші дай таким, як ти!
1 бісик: І що це за
свято!
2 бісик: Ну що за
свято, що усі такі чемні, а нас проганяють!
1 бісик: І хто ж цей
Св. Миколай, і чому його так чекають і прославляють?
…Ага-
ага! Не знаєте!
1 ангел:
Замовкни, Антипку, і слухай.
Жив
колись давно на світі
Десь у
Азії юнак,
Роздавав
дарунки дітям
Той
багатий одинак.
2 ангел:
Бідним дітям у потребі
Дарувати
він любив,
Аж
Господь Вседобрий в небі
Миколая
полюбив.
(Інсценізація «Дитинство Миколая»)
1 ангел:
Став єпископом все знаним
Миколай
і скромно жив.
Особливої
пошани
Він у
Бога заслужив.
2 ангел:
Запитав Господь:- Що хочеш
За свої заслуги ти?
-
Хочу, Господи, я хочу
-
Раз у рік на землю йти.
1 ангел:
Завітати в кожну хату,
Всіх
вітати знов і знов.
Чемним
дітям роздавати
Подарунки
і любов.
2 ангел:
І отак щоразу, діти,
Вам
щороку Бог дає:
Миколай
мандрує світом-
20
Подарунки
роздає.
Бісик:
Охо- хо!
Я теж
умію подарунки роздавати.
-
Хочеш шоколадку? Але спочатку побий
свого товариша!
-
А ти хочеш цукерку? Але скажи неправду
своїй мамі!
-
Смикни за косичку дівчинку. Смикни! А за
це отримаєш…різочку!
Ви поб’єтесь, а я тішусь!
Сваритеся- я сміюсь!
Будьте, діти, непослушні
І до вас я швидко доберусь!
1 ангел: Ах ви,
бісики, підступні! Вмить зачиню, зачиню вас!
2 ангел: Діти,
зачинити їх, щоб не намовляли на погані вчинки?
1 дитина: Ой, що
це, якийсь чарівний добродій поставив на поріг чобітки.
2 дитина: А у
мене тепла шубка.
3 дитина: А мені
подарував шапочку і рукавички.
4 дитина:
Ой-ой-ой! Скільки смакоти… Пальчики оближеш!
1 дитина:
Вдягнемось тепліше
Та й у двір скоріше
Зробим гірку серед двору
Серед сніжного простору
Зимоньки- зими.
(
Вибігають діти)
2
дитина: Щоб була слизькою-
Поллємо водою.
На санчата, на санчата-
Будем зиму зустрічати,
Зимоньку- зиму.
Мама:
Діточки, швидко повертайтесь! Надворі мороз- замерзнете!
1 дитина: Не
хвилюйся, матусю! Нам якийсь таємничий незнайомець подарував стільки теплих
речей!... А мороз ми зараз проженемо веселою пісенькою. І всі діти нам
допоможуть! Правда, діти?
( Пісня
«Морозець»)
Галя: Ну
нарешті- зима. Буде весело!
Лесик: Сніг
біленький і лапатий,
Лижі, сани, ковзани,
А ще- свята Різдвяні.
Галя: А
сьогодні – Миколая!
21
Петрик: А що
принесе нам Святий Миколай?
Галя: Я
ляльок багато маю,
Але прошу в Миколая,
Щоб приніс мені новеньку,
Кучеряву і гарненьку.
Петрик: Я хотів
би дві машини
І солодкі мандарини…
Галя:
Петрику чуєш? Петрику цить!
Ніби гуркоче…ніби летить…
О, коло нашого дому затих…
Слухай, скрипить попід вікнами сніг!...
Мама: Слухає
Лесик, слухає Галя,
Чи не лунають дзвіночки здаля,
Чи біле авто не заїжджає
Із Святим гостем, із Миколаєм.
Петрик: Лесику,
чуєш? Лесику, цить!
Там, за дверима, щось шелестить!
Може, по сходах ангел іде…
Може, на клямку руку кладе…
Хлопчик: А до
мене Миколай, мабуть, не прийде… Я розбив м’ячем товаришеві носа, образив свою однокласницю
Галинку, був неслухняним вдома і в школі…
Миколаю, я зрозумів, що поводився погано… Знаю… такі
нечемні діти не повинні отримувати подарунків.
Я змінюся, стану чемним…
(Відеопісня)
(Діти
виходять хороводом, співаючи « Миколай ти до нас завітай». Кожен тримає листа)
1
дитина: Поспішаймо, поспішаймо із листами
2
дитина: Бо вже їде Святий з неба саночками!
3 дитина: Не
забули ми листочки написати
4
дитина: Та й Святого Миколая попрохати
(Кидають
по черзі листи в скриньку, промовляючи)
1
дитина: Мені ляльку!
2
дитина: Мені книжку!
3
дитина: А для мене з гуми мишку!
4
дитина: А мені цукерок трішки,
Шоколадок і горішків.
Торбу пряників медових,
22
Круглобоких і здорових!
1
дитина: Чи, бува не забагато?
4
дитина: Та ж іде багате свято!
5 дитина: Я
собачки хочу дуже,
А цукерки- це байдуже!
2
дитина: Ну, швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти!
Скоро вже приїде в гай
Наш Святитель Миколай.
(Діти
покидали листи і вибігають із залу. З-за кущів виходять звірята)
Вовк:
Гей, Бурмиле, чи ти чув,
Чи ти бачив, хто це був?
Ведмідь:
Бачить- бачив, чути-чув,
Але що це- не збагнув!
Лис:
До Святого Миколая
Діти тут листи вкидали
Заєць:
І уголос розказали
Все, чого собі бажають
Вовк:
Жаль, ой жаль тяженький, брате,
Що не вмієм ми писати!
Дуже- ах!- хотів би я
Хоч маленьке порося!...
Заєць:
О, стидайся! У Святого
Як проситимеш такого?
Краще побажай собі
Ось капусточки, хоч дві!
Ведмідь:
Ну смішний ти,
Куцохвостий!
Та ж хіба коли Вовк постить?
Вовк- все вовком, а ось я
З’їв би меду горщик, два.
23
Лис:
Звісно, мед- це не найгірше,
Але курочку смачніше
Заїдати на обід-
Та про це просить не слід!
У Святого Миколая
Я хоч масла попрохаю.
Ведмідь:
Чути- здаля щось гуде!
Може, вже Святий іде?
(Звірі
ховаються. Вбігає двоє дітей. Люба голосно плаче)
Зеня:
Ой, не плач! Ой почекай!
Бачиш, ось і лісу край!
Люба:
Є і скринька, Зеню мила.
Та…листочка я згубила!
(Знову
плаче)
Зеня:
Ну не плач же, не ридай!
Та ж Святитель Миколай
Знає наші всі бажання,
Всі надії, сподівання!
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила
Певно, більше, ніж ми всі.
Ти цукерок не їси,
Шоколаду не купуєш,
Але все це ти даруєш
Тим убогим діточкам,
Що не мають тат і мам
Люба
(втерла сльози, усміхнулась):
Ах, ти Зеню язиката,
Ти забула розказати,
Скільки ти дала речей
Для убогих цих дітей!
Зеня:
Годі, на хвальбу не час!
24
Чуєш? Хтось іде до нас!
Вовк(
виглядає з- за куща з листом в зубах)
Я доріжкою ішов
І листок оцей знайшов.
Ведмідь:
Це оця панянка мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку!
Вовк:
О ні- ні! О ні! Я сам
Вже його Святому дам!
Може, стане він добріший,
Дасть м’ясця мені радніше
Ведмідь:
Швидко! Вовче, кинь листок!
О, вже чую скрип санок!
( Вовк
заперечливо хитає головою і тікає)
(Заходить
Святий Миколай. Розмовляє з дітьми.):
Ну, ось, діточки до вас
Я прийшов у добрий час.
Знаю, ввечері молились,
Тата, маму поважали,
Рідну мову шанували,
Тож всім чемним діточкам
Подарунки я роздам
Ангел:
Гляньте тут, Всечесний Отче,
Щось цей Вовк сказати хоче.
Вовк:
Ви простіть мені, що я…
Бо знайшов я тут листа
І не вкинув ще у скриньку…
Ангел:
Ах, це та маленька Люба,
Що так пильно чистить зуби,
Точно в школу все вчащає
Й дуже добре серце має.
25
Св.
Миколай:
Я про тебе пам’ятаю,
Цуценятко гарне маю.
(Подає
дитині подарунок)
Ангел:
І для тебе, і для всіх
Є дарунків повний міх!
Св.
Миколай:
Але спершу, Янголята,
Обдаруйте всі звірята,
Що ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.
Ангел:
Вовкові ось тут ковбаска
Вовчику, бери, будь ласка!
Лисові дві круглі шинки-
Це для тебе лакоминки!
А Ведмедеві, нівроку,
Бочка меду круглобока.
Зайку, ближче підійди-но-
Моркви тут тобі торбина!
(Ангели
та діти беруться за руки, танцюють і співають «О хто, хто Миколая любить».
Його величність
– Хліб
І.
Привітання з гостями, батьками, що завітали на свято.
ІІ.
Підготовка до сприймання матеріалу.
1.Читання
оповідання Г. Демченко «Красно дякуємо за хліб».
Давним
– давно, ніхто й не пам’ятає, коли саме – жив собі на світі один Чоловік. Піде,
бувало, він на полювання, зловить риби, назбирає коріння дикої трави. А все
ситий не буває.
Якось
– то він довго блукав. Зголоднів, ноги натрудив. А так – таки нічого не
вполював, сів і зажурився.
– Ох
– ох … Якби то була така чарівна комора, щоб усіх на світі нагодувала. Почуло
те Сонце та й каже:
– Та
комора є. Тільки до неї дбайливих рук треба. На тобі це золоте зернятко і
зроби, як я велю.
Узяв
Чоловік те зернятко і все зробив. Як Сонце навчило. А потім і діти його так
робили, і внуки, і правнуки.
Запитання
до учнів:
– Як
ви гадаєте, що то за комора така і що то за зернятко, що його люди й досі
шанують.
2.
Вступне слово вчителя.
–
Хліб – один із самих дивовижних продуктів людської праці. Недарма люди склали
прислів’я: «Земля – матінка, а хліб – батечко», «Хліб – це життя», «Хліб –
годувальник», « Без золота проживеш, а без хліба – ні».
– Ми
інколи забуваємо про справжню ціну хліба, про те, що відносно недорогі буханці
увібрали в себе велику працю не однієї людини, а багатьох людей.
–
Адже не відразу стали зернята
–
Хлібом тим, що на столі.
–
Люди довго і наполегливо
28
–
Працювали на землі.
–
Дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про диво людської праці –
хліб. Чуєте?!
ІІІ.
Інсценізація казки « Як хліб до нас приходить».
Колосок
(1): Я хочу подарувати вам казку. Але казка ця незвичайна. Бажаєте її послухати
і подивитися ?
Колосок
(2): Жили собі на світі Сонце, Земля і Праця. Земля живила кожну травичку.
Сонечко ласкаво світило. Праця оберігала. Але ось, звідки не візьмись…
(Виходить
Ледарка.)
Ледарка:
Люблю ледарювати. Але більш за все не люблю Працю. Ви її, діти, не бачили?
Праця
(входить, несе зернятко): Яке ти маленьке, зернятко, але скільки в тобі добра!
Ледарка:
Все одно я стану володаркою землі!
Праця:
Ніколи!
Ледарка:
Давай покличемо Людину. Хай вона вирішує, що краще – напружено працювати чи
нічого не робити, лежачи у тіні.
(
Виходить Людина.)
Праця:
Хай буде, як ти бажаєш. Ось тобі, Людино, пригоршня зерен. Зумієш виростити
гарний врожай – принесеш усім радість.
Ледарка:
А коли не виростиш, коли забажаєш (позіхає) дрімати, ми з тобою друзями
станемо!
(Людина
бере зернята, вклоняється Праці, починає сіяти. З’являються Сходи. Виходить
Ледарка. )
Ледарка:
Ти дивись! Праця отримує перемогу. Так. А покличу я Морозів. Хай поморозять
сходи. Гей, морози люті! Сюди! Сюди! На допомогу! (Влітають морози.)
29
Морози:
Я – Мороз, Червоний Ніс! Я – Мороз, Синій ніс! Поміряємось силами!
(Вибігають
діти, обступають сходи, морози відступають.)
Ледарка:
Не подобається мені тут. Пішла я від вас.
Сходи:
Дякуємо діти! Зберегли нас. Зараз би Сонечко нас зігріло.
Сонечко:
Я – Сонечко.
Земля:
Я – Земля. Але головна сила – це Праця Людини.
Праця:
Не відразу стали зернята хлібом тим, що на столі: люди довго, дуже довго
працювали на землі.
Людина:
Перед цією ріллею шапку зніми, синку, бачиш ти, з’являється хлібний паросток.
Знають тільки сонечко, вітер та вода, скільки в це зернятко вкладено добра.
Вчитель:
Як бачимо, що хліб з’являється не відразу на столі. А де? (У полі.) Що
потрібно, щоб виростити гарний врожай? ( Сонце, земля, вода, праця людини.)
ІV.
Розповідь учителя.
Хліб
та сіль на столі, прикриті рушником чи краєчком скатертини, здавна в народі
вважалися першою ознакою гостинності.
(Діти
співають пісню «Зеленеє жито».)
Здавна
у всіх народів найбільша святиня – хліб – займав почесне місце на столі.
Згадаємо часи Т.Г.Шевченка:
А я
стою, похилившись.
Думаю,
гадаю,
Як
то тяжко той, насущний
Люди
заробляють…
Тому
в народі до хліба ставилися з особливою шаною, передавали це ставлення своїм
дітям і онукам. Послухайте вірш М.Познанської:
Певне,
чули ви, малята,
Вже
не раз такі слова:
30
–
Хліб – усьому голова!
І не
раз удома тато
З
вами також говорив:
–
Хлібна крихітка, малята, –
Праця
наших трударів:
Комбайнерів,
трактористів,
що у
полі день при дні,
це ж
вони ростять зернисті
пшениці,
густі і рясні.
V.
Відгадування загадок про хліб.
Народ
створив про хліб багато загадок, прислів’їв і приказок.
Відгадайте
«хлібні» загадки:
* Не
море, а хвилюється. (Нива.)
*
Стовпчики точені, голівки золочені. (Колосся.)
* У
полі виріс дім, багато зерна в нім, стіни золочені, вікна зачинені; гойдається
дім на стовпі золотім. ( Колосок.)
*
Маленький Назар травою підперезан. (Сніп хлібу.)
*
Б’ють мене палицями, труть мене камінням, печуть мене вогнем, ріжуть мене
ножем. (Паляниця.)
VІ.
Робота над прислів’ями.
А
зараз – конкурс прислів’їв та приказок. (Діти розповідають прислівʹя та
приказки, які вони підготували заздалегідь.)
* Де
хліб – сіль – каша, там домівка наша.
*
Землі кланяйся низько – до хліба будеш близько.
*
Радій хлібові не в полі, а на стодолі.
31
*
Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.
* Що
посієш, те і пожнеш.
* Як
буде хліб, то буде й пісня.
*
Хліб і з ніг звалить, і на ноги поставить.
* Не
кожух гріє, а хліб.
*
Хліб – батечко, а вода – матінка.
*
Хліб – усьому голова!
–
Ось таке маленьке, коротеньке, але яке об’ємне слово «хліб». А тепер, друзі,
давайте разом з вами відповімо на питання: «Чому хліб називають дивом землі?
Чому він займає важливе місце в житті людини?»
VІІ.
Інсценізація «Зустріч з Робінзоном Крузо».
З’являється
дівчинка в костюмі цукерки. Співає, пританцьовує.
Ласунка:
Я Ласунка! Я Ласунка! Я солодке все люблю! Не бажаю макаронів, хліба теж я не
хочу!
Робінзон
Крузо: Ах, дівчинко! Як ти помиляєшся. Відразу видно, що ти не читала книгу про
мене…Мій корабель затонув під час бурі, а я опинився на безлюдному острові. На
ньому було достатньо дичини і тих самих бананів і ананасів, про які ти мрієш.
Але я так сумував за хлібом. І як же я зрадів, коли побачив, що із зерен, які я
винятково зронив, зійшло декілька паростків ячменю.
Ласунка:
Чому?
Р.Крузо:
Я і сам не знаю, але чомусь люди не можуть жити без хліба.
Ласунка:
А я б змогла!
Р.Крузо:
Ні, якщо тебе годувати тільки одними солодощами, вони тобі швидко набридали б,
а хліб або вироби з борошна люди їдять кожного дня і їм це ніколи не набридає.
Чому? Люди довго не могли відповісти на це питання.
Дитина
– дослідник: А сьогодні ми знаємо. Виявляється, у хлібі є вуглеводи, білки,
жири, солі, вітаміни – все, що потрібно для нашого здоров’я. Вчені –
32
медики
з’ясували, що майже половину енергетичних ресурсів, необхідних для
життєдіяльності,
людина отримує через хліб.
VIII.
Запитання до учнів.
– А
чи знаєте ви, звідки до нас на стіл приходить хліб?
–
Хто його вирощує?
–
Хто випікає?
– Що
ще можна випекти з борошна?
–
Які події в українській родині не обходяться без короваю, хліба?
–
Якщо залишається хліб після обіду, як його можна використати?
– Що
можна приготувати з черствого хліба? Послухайте поради нашого шкільного кухаря.
(Виступ
шкільного кухаря)
ІХ.
Монтаж віршів про хліб.
Хліб
(Л.Компанієць)
Тільки-но
з печі,
Скоринка
в золі –
Свіжа
хлібина
Лежить
на столі.
День
розпочався
З
цієї хлібини…
В
ній наш достаток,
Могутність
країни,
Наших
морів
Нестривожена
синь,
Шлях
до зірок
33
У
космічну глибінь.
Кажуть
в народі
Правдиві
слова:
Хліб-годувальник
–
Всьому
голова!
Візьму
я в руки хліб духмяний,
Він
незвичайний, він святий.
Вібрав
і пісню, й працю в себе
Цей
хліб румʹяний на столі.
Йому
до ніг вклонитись треба.
Він
скарб найбільший на землі!
Колосочок
–
Колосочку, колосочку,
Як
тебе помолотити,
І
зерно в млині змолоти,
А
борошно через сито
Просіяти,
протрусити, –
Чим
ти хочеш бути?
–
Хочу бути свіжим хлібом
Людям
до обіду,
Палицею
– рум’янком
Людям
до сніданку,
І
пампушком запашним,
Пиріжечком
смачним,
34
І
бубликом, і книшем,
І
солодким калачем
Людям
до вечері.
Х.
Виступ групи «дослідників».
– А
зараз я даю слово нашим юним дослідникам.
* Чи
знаєте ви, що хліб навчилися випікати ще 5 000 років назад у Єгипті. Тоді люди
і заробітну платню отримували печеним хлібом. При багатьох розкопках давніх
єгипетських гробниць були знайдені хлібини, різні за формами і розмірами.
*А
були такі часи на Україні, коли хліб людям лише снився. Лише в мареннях
приходив – то був голод. І було це менш ніж 100 років тому назад, у 1932-1933
роках. У людей тодішній уряд відбирав усе зерно, борошно, вилучали всі запаси.
Людей залишали на призволяще, без жодного зернятка, помирати голодною смертю.
Кількість людських втрат досьогодні складає 10 млн.63 тисячі.
*
1934 рік. Розповідь мами
Ото
скубнеш лободу за голову,а вона візьме,та й пам’ять тобі обпече…
І
відправить за ворота голодну і голу з полотняною торбиною через плече. Нарвеш
лободи, жаливи чи листу липового, а торбина, немов пудова, вріжеться у плече…
баба Ганна, тоді молода, нахилиться понад плиткою, борщу зварить, млинців
зелених спече. А на полу дерев’яному сестричка з братиком. Отак чекатимуть,
доки борщ булькотатиме, отак чекатимуть і, не дочекавшись, помруть… ( Л.
Пшенична)
* У
нашій країні, що пережила часи не тільки голодомору, а й другої світової війни,
виросло вже не одно покоління людей, які не знають, що таке картки на хліб із
присмаком сіна, соломи, кори, корінців, жолудів, насіння лободи, що шматочок
хліба розміром із сірникову коробку – це все, що можна було з’їсти за добу.
*
«Ти ситий, але пам’ятай голод,» – цей заповіт, застереження наших пращурів,
який ми не маємо права забувати. І захлинаються від гніву, болю, жалю серця
людей похилого віку, які пережили голод, коли вони бачать на смітниках
35
викинутий
хліб.
Ніхто
з нас не залишається байдужим до документів, в яких говориться про долі людей,
яким не вистачало хліба і вони помирали.
* Я
дізнався: якщо кожен мешканець нашого міста не доїсть 50 г хліба (показати), це
буде становити 1750 кг, тобто близько 2500 паляниць хліба виявляється
викинутими.
Підведення
підсумків за почутим:
–
Про що зараз дізналися?
–
Коли зʹявилася перша паляниця?
– Чи
треба берегти хліб? Як ви це можете зробити?
Про
хліб (В.Гончарук)
-Не
кидайся хлібом, він святий!
В
суворості ласкавий,
Бувало,
каже дід старий
Малечі
кучерявій.
– Не
грайся хлібом, то ж бо гріх! –
Іще
до немовляти,
Щасливий
стримуючи сміх,
Бувало,
каже мати.
Бо
красен труд, хоч рясен піт,
Бо
жита дух у людській світ
І
людські родить мови.
Хто
зерно сіє золоте
В
землі палку невтому,
Той
сам пшеницею зросте
36
На
полі вселюдському.
ХІ.
Підведення підсумків.
Заслухати
відповіді дітей, чи сподобалось їм свято, що запамʹятали, які висновки для себе
зробили.
–
Поводьтеся з хлібом обережно, ніколи не кидайте залишки.Памʹятайте, що хліб і
через декілька днів не втрачає своїх смакових властивостей. Беріть хліба
стільки, скільки зможете з’їсти, а якщо не з’їли, посушіть і додавайте сухарики
до інших страв.
Ми
будемо пам’ятати про людей, які вирощують пшеницю, із зерна роблять борошно, з
борошна – хліб, булочки, кондитерські вироби, низько вклонімося їм.
У
стінах храмів і колиб
Сіяє
нам святково,
Як
сонце, випечений хліб
І
виплекане слово.
І
люблять люди з давнини
Як
сонце незагасне,
І
свій духмяний хліб ясний,
І
рідне слово красне.
Бо як
запахне людям хліб,
Їм
тихо дзвонить колос,
І
золотом сіяє сніп
Під
жайворонка голос.
І,
мабуть, тому кожну мить
Бешкетнику-харцизі
Їх
слово батьківське звучить
37
Як
заповідь у книзі,
Цей
сплав чудесний, золотий
З
яристих зерен-літер:
«Не
кидай хліба – він святий,
Не
кидай слів на вітер!» (Д.Білоус «Хліб і слово»)
(Виходить
дівчинка з короваєм)
Ось
він, короваю наш духмяний ,
Із
коринкою хрусткою, золотий,
Ніби
сонечком й повітрям начинений,
Увібрав
у себе пахощі полів.
В
ньому і здоров’я наше, й сила,
В
ньому – дивовижне є тепло.
Скільки
ж рук його ростило! Доглядало!
І
зібрало, й випікало, й зберегло!
–
Ура короваю!
(Виконання
дітьми пісні Раїси Кириченко «Пісня про хліб»)ї
Інсценізація казки Н.Л.Забіли «Коли зійде місяць…»
(Зустріч Н.Забіли з дітьми)
Т.Наталя:
І що то за гомін чується і вже зовсім поруч моєї хати. Чуєте? Ну ж бо вигляну
чи то не мої знайомі так галасують, що за версту чути.
(Відчиняє двері. На порозі група
дітей.)
Діти: Добридень,
тітко Наталю!
Т.Наталя:
Доброго здоров’ячка вам, дітки, ласкаво прошу до господи.
Заходьте, любі дітки, сідайте. Моя хата завжди гостями багата.
(Діти заходять, сідають.)
Т. Наталя: О, з
вами якийсь новий хлопчик. Як тебе звати, хлопче?
Хлопчик: А… так,
як мого тата.
Т.Наталя: Ну то
скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
Хлопчик: О, мене
їсти кликати не треба, я сам приходжу!
Т.Наталя: От
жартівник. Ти цілком підходиш до компанії
цих жартівників.
(Підходить до другої дитини, що
плаче)
Т.Наталя: Чого
плачеш, Марічко?
Марічка:
Загубила гривню.
Т.Наталя: На тобі
два, та тільки не плач. (дитина взяла гроші і знову плаче) Та чого ж ти ще
плачеш?
Марічка: Якби не
згубила того гривня, то вже мала б три.
Т.Наталя: Та не
плач, не журися. От я вам приготувала солодкі гостинці.
40
(Роздає солодощі)
Т.Наталя: Юрчику,
а ти чому такий замурзаний? Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв.
Юра: Ну то
вгадайте.
Т.Наталя: Яєчню.
Юра: А от і
не вгадали, то я ще вчора яєчню їв.
Т.Наталя: От так,
маєш… Олю, а тебе вчора батько посилав
на лузі кіз рахувати?
Оля: Так.
Т.Наталя: Ну як,
порахувала?
Оля: Та нарахувала
9, а одна коза так стрибала, що я не могла її порахувати.
Т.Наталя: Ти бач,
мабуть ця коза не любить математики… А… ось і Петрусь. Петрусю, ти поділив ті 3
тістечка, що я тобі дала порівно на себе і на Галинку?
Петрусь: Еге,
тільки ніяк не міг поділити порівно три, то я, спершу, одне з’їв.
Т.Наталя: А от Петрусь математику любить, тільки таку, яка рахує на його користь.
Надю, а ти була з батьком у зубного лікаря?
Надя: Була.
Т.Наталя: Ну і що тепер зуб не болить уже?
Надя: Не знаю, він у лікаря залишився.
Т.Наталя: Ото найкращий лік для зубів… А тобі, Оксанко, сподобалось на весіллі?
Оксана: Ні!
Т.Наталя: А то чому ж?
41
Оксана: Бо всі там наїлись чогось гіркого й весь час про це кричали.
Роман: Тітко Наталю, а Петрусь мене побив.
Т.Наталя: Треба було йому дати здачі.
Роман: Так я дав йому здачі, але ще перед тим.
Т.Наталя: Ах он воно як. Ну, що вже з вами вдієш…
Дівчинка: Тітко Наталю, а розкажіть нам, будь-ласка, щось про себе, нам так
хочеться про вас більше знати.
Т.Наталя: Народилася я у далекому місті Петербурзі…(біографічна розповідь)
Ранок на пташиному дворі. На
подвір’я прослизнув Тхір – злий розбійник.
Тхір
Я – хижий звір.
Зубатий Тхір
Нікого не боюсь!
Мені сподобався цей двір,
І тут я оселюсь,
Бо тут багато є смачних
Качок, гусей, курчат…
Щоночі буду різать їх
І їсти всіх підряд!
Я ніч люблю,
А вдень я сплю,
Бо звиклий жити так!
А зараз, щоб поспати вдень,
Знайду собі житло…
(Ховається за пеньком)
Півник
Ку-ку-рі-ку! Годі спати!
Сонце сходить! День настав!
Швидше всі виходьте з хати,
До своїх беріться справ!
Курочко - Чубарочко!
42
Швидше встань-но!
Не годиться, щоб виходила
Ти остання!
Курочка
Поспішаю, Півнику,
Час не гаю!
Фартушок та капелюшок
Надягаю.
(Курочка вітається з качкою)
Добрий ранок!
Качка. Добрий ранок!
Курочка. Ви, сусідко, куд-куди?
Качка
Каченятам на сніданок
Назбирати лободи!
Гусак
Го-го-го, сусідко!
Нащо лобода для малюків?
Щоб зростали діти краще,
Їм давайте черв’яків.
Свіжа риба теж не вадить –
Так написано в книжках!
Качка
Ах, спасибі за поради!
Я й не знала! Ках-ках-ках!
Індик
А про мене все підходить.
На споживу дітворі.
Не робили б тільки шкоди
Ваші діти у дворі…
Гусак
А чому ж не маю досі
Я сьогоднішніх газет?
Чується крик Сороки: «Вісті є. Останні вісті!»
43
Гусак Це – Сорока, наш поштар!
Індик. (буркотливо)
Кожен день на цьому ж місті
Гвалт здійма, як на пожар!
Сорока (роздає
газети, листівки, листи і швидко промовляє)
Вам - газети!
Вам – журнали!
Лист від ластівки з млина!
А до того, щоб ви знали,
Є цікава новина!
Як почула я цю звістку
Аж не вірила словам!
І найпершим розповісти
Я схотіла саме вам.
Я спішила, я летіла,
Бігла, мчалась, напрямки…
Індик
Та-та-та, заторохтіла!
Викладай свої плітки!
Сорока
Не плітки, а правда чиста!
Що почула – те й кажу.
Як не вам, то в інше місце
Розповісти побіжу!
Курочка
Все ж, яка така цікава
Є у тебе новина?
Сорока
Отже, знайте: серед звірів
Ходить в лісі поговір,
Що у вашому подвір’ї
Оселився хижий Тхір!
Півник Що таке?!
Курочка Не може бути!
Качка
Жах! Загинуть малюки!
44
Як же, як порятуватись
Нам і нашій дітворі?!
Півник
Почекайте! Не шуміть!
Ми покличем пса Пірата
І Тхора він знайде вмить!
Курочка
Ах, даремні сподівання!
Ти забув, що пес Пірат
В ліс пішов на полювання,
Завтра вернеться назад!
Півник
Я сам піду до лісу
І знайду Пірата там.
Курочка Я іду з тобою теж!
Індик
Що ж, ходімо до їдальні!
Треба ж якось далі жить…
(Птахи рушають до їдальні).
Дія друга
Ліс. Примостилися дві хатки: зайчикова і білоччина.
Білочка
Як тільки сонечко зійшло,
Я вийшла працювати,
Щоб чисто й чепурно було
У хаті й біля хати.
На смітник треба віднести
Лушпайки від горішків.
Мітлою гарно підмести
І ганок, І доріжки.
(Йдуть Півник і Курочка)
Курочка
Півник – когутик,
Зламай мені прутик,
Зламай мені прутик,
Де листя зеленіше,
Де горішки рясніші.
45
Заєць
Хто – хто тут ходить
По моєму гаю?
Хто – хто мої кущики ламає?
Півник
Ходім далі.
Тут якісь звірі живуть небувалі,
І вуха в них довгі,
І самі вони сірі.
І самі вони сірі.
Мабуть, це дуже
Страшні звірі.
Курочка
Півник – когутик,
Зламай мені прутик,
Хоча б невеличкий,
Хоч дві кислички!
Лисичка
Ах, прошу до мене в гості.
Ось відпочиньте в моїй хатинці –
У мене є тут для вас гостинці,
Найкращі яблучка, смачні горішки.
У вас, напевно, стомились ніжки,
Бо ви далеко йшли по гаю.
А я давно вже на вас чекаю.
Півник і Курочка
Ой, які ж тут звірі
Хороші і милі!
Лисичка (тихо)
Це ж мені буде добрий обід.
Збігаю по вовка – сусіді,
Щоб і його запросить до обіду.
Зайчик Дуже шкода бідолах!
Білочка
Треба знайти пса Пірата,
Все йому розповісти
І до Лисиччиної хати
46
Його швиденько привести!
Білочка Пірат! Пір – ат!...
Зайчик Ну що?
Білочка
Не чує!
А в тебе що, язик присох?
Допомагай!
Зайчик Та… та… тремчу я!
Білочка
Покинь тремтіти!
Треба вдвох!
Білочка й Зайчик Піра – ат!!! Піра – ат!!!
Пірат
Ану, кому кого й чого тут
треба?
Хто звав мене? Ось я прийшов!
Білочка
Дві свійські птиці
Заявились до тутешніх місць.
Про це дізналася Лисиця.
Вона впіймала їх і з’їсть.
Пірат
Це, мабуть, Курочка та Півник!
Але ж… з такої далини
Прийшли до лісу?! Дуже дивно!
(Білочка і Зайчик показують дорогу до Лисиччиної хатки)
Пірат
Тікайте з цього кубла.
Бо ця лисиця страшна та хижа,
Вона вас обох заріже.
Он бачите – куряче пір’я.
Півник
Ми тебе шукали:
Хижий звір заліз до нашої
пташарні.
47
Зайчик
Це Лисиччин кум!
Жаднюга Тхір.
Вона туди ж побігла:
Хоче поїсти разом з ним качок…
Пірат
Біжімо швидше! Щоб до ночі
Обох впіймати на гачок!
Дія третя
Тхір
Здається, все спокійно й тихо!
Всі сплять – великі та малі
Та хтось іде…
Кума Лисиця чогось припленталась
сюди!
(У двір вбігають Пірат, Півник і Курочка, Білочка й Зайчик)
Пірат
Ага! Попалися обоє!
Тепер шануйтесь, а ми
(беруться всі за руки, крім Тхора і Лисиці)
Всі (разом)
Довіку будемо дружить –
І з будь – якими ворогами
Зумієм впоратися вмить!!!
Котилася писанка з гори на долину…
Вступ
Дорога родино 3 – А класу, а також наші гості, діти.
Сьогодні ми зібралися на наше чергове родинне свято.
Сьогоднішній
ранок присвячене одному найдавнішому, найбільшому, найурочистішому святу. А
якому саме? Якого дух і настрій ще довго
зігріватимуть наші серця та душі. Великдень – одне з найважливіших
християнських свят. В цей день воскрес Син Божий і тому день цей називають
великим, світлим, святковим.
(вступні вірші) (веснянка)
До Великодня готуються заздалегідь. Попередню неділю
називають Вербовою. У цей день освячують вербові гілки – символ молодості,
пробудження природи, їх наділяють цілющою силою. Останнім тижнем до Великодня
називають ще Страсним, зокрема, на цьому тижні називають чистим, або Страсним,
четвер. До цього дня хата, всі господарські будівлі мають бути почищені і
прибрані.
Кожен день має своє значення.
49
- Великий день! -
Великий день!
Ясний
Великдень на землі!
Багато
радості й пісень
Приніс
наш янгол на крилі
Веснянку діти хороводять
Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Сьогодні й сонце не заходить
А сяє й сяє із небес
Христос Воскрес! – загомонять
На дзвіниці дзвони,
Воістину, - пролунає
Із вуст мільйонів
Христос Воскрес! – Спаситель світа
Возвеселись старші і діти,
Возвеселись душа ніжна
Тепер журитися не можна.
Тож
не мали понеділок
З
вівторок спочинку –
Виганяли
і найменшу
З
хати порошинку
А
в середи - господині
Стільки
є мороки:
Випікає
тістечка, коржі, палениці.
Пухкі,
рум’яні, білобокі.
За
Біблією у Страсний четвер Христос терпів великі муки. З терновим вінком і
хрестом Він виходив на гору Голгофу, де
його повинні були розіп’яти.
У цей день люди багато молилися, щоб очиститися
від гріхів, старалися вимитися або скупатися.
За
Чистим четвергом приходила Велика п’ятниця, день смерті Христа. Цього дня у
Божому Храмі кладуть плащаницю – полотнище із зображенням Ісуса
Христа.
Цілуючи її, ми ніби хочемо взяти частинку страждань Христа на себе.
50
У
нас на Галичині, в цей день замовкають дзвони. Не чути ні музики, ні співу. Це
день трауру. А найбільш богомільні люди дотримуються строгого посту – нічого не
їдять, аж до Великого сніданку.
У
Великодню п’ятницю нічого не робиться. Дозволяється тільки пекти паску. Паска –
це вершина пекарського вміння кожної господині. У народі кажуть
«
Скільки господинь – стільки і пасок .»
Пасок
печеться багато, щоб вистачило родині на три дні свят, а також, щоб було чим
почастувати гостей і сусідів. Але найкраща паска обирається для освячення.
Після
Страсної п’ятниці наступає Великодня субота. Існує повір’я, що в цей день
ангели виводять Спасителя з гробу, а святі виходять з ікон і цілуються між
собою – христосуються.
У цей день роблять писанки і крашанки.
Писанка
– помітка мого роду,
Пишні
кольори, переказ віків.
Писанка
серцем від роду до роду
Завжди
в пошані була у синів
Писанку
треба вміти написати, треба вміти її замолити, а після освячення дати, кому
належить.
Пісня
« Ой у лісі на горісі »
Подивись
– но, Івасику, яке гарне яйце – кругле, біленьке! Ото наша курочка
– молодець.
Яка ж вона
молодець. От курочка Ряба – молодець. Вона знесла для баби і діда золоте яйце.
Ой, знову розбите коліно, я так і знала!
Ну яка ж ти, бабусю, знала і мені не сказати!
Гаразд, ходи,
Івасику, писанки писати. ( сідають писати )
Бабуню,
чуєш, бабуню, а що це в тебе за квіточка намалювалася?
То,
Івасику, не квіточка. То знак сонечка золотого.
Бабуню,
а що то за цяточки навхрест між
промінням?
51
То
не цяточки, Івасику, то чарівні знаки дощу, роси.
Бабусю,
а від чого роса?
Я,
знаю! Земля крутиться так швидко, що потіє аж потіє.
Ох
жартівник, ти мій маленький.
Тепер
сонечко весь рік буде щедро світити, а дощик землю поливати, зілля напувати.
Адже їх знаки є на наших писанках.
Ко
- ко – ко, куд – ку – дак!
Знесла
яйце, як кулак.
Цілу
купу наскладала,
А
ще більшу купу планувала.
Ко
– ко – ко, куд – ку – дак,
Всі
великі, мов кулак.
(дивиться)
Та яке воно ж гарне! Схоже на білий світ. Бо у світі сонце, а в яйці
золотий жовточок. Куд – ку – дак!
Гарна
писанка у мене,
Мабуть,
кращої немає!
Бабця
тільки помагала,
Малювала
ж я сама.
Змалювала
дрібно квіти,
Вісім
хрестиків малих
І
дрібнюсіньку ялинку
Й
поясочок поміж них…
Я
ту писанку для себе,
Для
зразочка залишу,
А
для мами і для тата
Дві
ще кращих напишу.
Спекла
мама на Великдень
Біленькі
паски
І
я куплю фарб і спишу
Гарні
писанки.
Розмалюю
на писанках
Квіти,
ялинки
І
роздам їх на Великдень
Поміж
діточки.
Дівчата
виконують гаївку « Ой вилетів півничок »
Ой,
мабуть, час скотину годувати. Чую вже так реве.
52
Та
ні, це ми з батьком і дідусем гаївки співаємо, бабусю.
Ах
ви ж мої солов’ята, ох солов’ята!
Піду
паску на освячення вибирати.
У
суботу...
У суботу
під вечір у церквах нашого міста святять паски.
Тішиться
маленька паска,
тішуся
і я,
Що
несу її святити,
Що
вона моя.
Якісь
шуми, якісь співи,
Чути
милі голоски…
А
може то і у небі
Нині
святять теж паски?
Нарешті
приходить неділя – Великдень – одне з найбільших християнських свят. У церквах
урочисто дзвонять дзвони, сповіщаючи про Велике Воскресіння Сина Божого.
А
вдома на всіх членів сім’ї, після урочистої Літургії в церкві чекає великодній
кошик з посвяченим.
( сценка «кошик» ) – пісня « Кошик »
(
Заходять мати і дочка )
Де
ж батько подівся? Йшли з церкви разом.
Я
бачила, він в хлів зайшов до корови, мабуть, свячене поніс.
Гаразд.
Прийде батько, тай почнемо розговлятись.
(
Заходить батько )
От
і діждали ми Великого Дня – Великодня. У нашій оселі чисто і затишно. На столі
нашім біла скатертина, а на ній – розкішні пахучі паски. А ще цілий кошик
крашанок і писанок.
(
Заходить бабуся, вона наливає у миску води, кладе три крашанки, три монети (
магічна сила трійці ), вливається, а потім до мисочки підходять по
старшинству).
53
Щоб
рум’яні були, при грошах, достатках.
Гроші
та крашанки діставались найменшому. Він передаровував старійшині: аби він мав,
аби дід чи бабуся по відході йому передали.
(
Найменший син віддає гроші та крашанки бабусі і родина сідає розговлятися. )
Дай,
Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника Воскресіння Христового в
щасті і здоров’ї.
Пісня « Христос Воскрес, веселий день »
Тату,
ви нам дозволите розважатись. Там біля церкви всі наші дівчата і хлопці
збираються.
Добре,
йдіть.
Ясне
сонце над селом,
Наче
писанка зійшло.
Вибігайте
з хати , діти!
Як
сьогодні не радіти?
Вийдем
– вийдем на горбок,
Заспіваєм
гаївок,
Що
весна вже воскресла,
Нам
Великдень принесла.
Прийшла
до нас весна – красна,
Гаївочку
нам принесла
Для
панянок гаївочку
Для
парубків мандрівочку
Станьте,
панянки, в коло.
Заспіваємо
весело.
Позичте
нам околота.
Ведем
хлопців до болота,
А
в болоті хлопці плачуть,
На
гаївці дівки скачуть.
Ішли
дівки на гаївку
Та
й злапали чорну кішку
Поки
хлопці позбігали,
Дівки
кішку розірвали.
54
Я крашанок
накрасила
усіх
хлопців подурила
То
червона то зелена
В середині не зварена
То
зелена то рожова
В
середині не готова
- Хлопці, ану давайте, позабираємо у дівчат
усі крашанки!
- А ви,
хлопці, встидайтеся,
Ви гаївки не бавтеся,
Ви до того не росли,
Лиш до плуга та коси.
Христос
Воскрес!
Христос
Воскрес! Радійте, діти!
Біжіть
у поле, у садок,
Збирайте
зіллячко і квіти.
Кладіть
на Божий хрест вінок!
Нехай
бринять і пахнуть квіти,
Нехай
почує Божий рай,
Як
на землі радіють діти.
І
звеселяють рідний край.
Великдень
– радісне свято воскресіння природи, стало за своєю християнською ідеєю святом
загального всепрощення й загальної любові. Три дні Великодня радіє все на
небесах і на землі. В ці дні відкривається небо, і якщо у людини чисті помисли,
наміри, то Бог неодмінно почує їх і допоможе здійснити. Так мовиться у давньому
повір’ї. І нехай торжествує над світом заповіт, який залишив людству воскреслий
Христос, - « Возлюби ближнього свого ».
Христос
Воскрес!
55
«У Великодньому кошику
»
(
Звучить гаївка )
Хлопчик:
Вже дівчата з церкви йдуть
Паску святили.
Дівчата:
Христо Воскрес!
Господиня:
Кажуть, що дивні речі відбуваються у Великодньому кошику. А давайте подивимося,
що діється в ньому.
Яйце:
Щось тисне щохвилини
Не чую рук вже й ніг,
Затерпла всенька спина
Болить вже правий бік.
Гей, хто тут, озовися,
Наліг, що все тріщить
Ти чуєш, піднімися
Не можу більше я терпіть.
Хрін:
Хто ще біля мене
У цей святковий день
Яйце:
Це я, яйце свячене,
Щось душить наче пень,
Хрін:
То шинка, друже милий
Обабіч розляглась, бач я знахабніла!
Шинка:
А вам до того зась?
Яйце:
Тепер уже вільніше,
Тай біль вже не такий
Хрін:
І вигляд веселіший…
Яйце:
Ти добрий, хоч гіркий.
56
(
всі писанки )
- Ой в кошику так тісно!
Від жари аж млосно!
Ч.
п. Я сидіти тут не хочу.
На підлогу собі скочу.
З.
п. Ходімо швидше, вилізаймо,
Пісню гарну заспіваймо!
п. « Ми яскраві писанки »
Ч.
п. В буряках мене купала
На червоне змалювала.
З.
п. У траві мене варила,
На зелено покрасила
Ж.
п. Мене вбрала у лушпину
В цибулевую свитину!
К.
п. В шкірці яблука мочила,
Це додало мені сили.
Б.
п. Я біленькою зосталась,
Тільки квіточок набралась.
(
слова Писанки Хрону, Кропила ).
Христос
Воскрес! – шепочуть квіти,
Несеться
шелест їх по лузі.
Христос
Воскрес! – вкраїнські діти,
Радійте
всі – ви наші друзі!
Христос
Воскрес! – щебече дивно
Мала
пташина у гніздечку.
Христос
Воскрес! – моя родино,
Моя
хатино, мій садочку.
Всі
ми гарненькі і хочемо сказати:
57
Христос
Воскрес у кожній хаті!
Пісня « Христос Воскрес »
Хрін:
Що за такого мають –
Мені не дивина…
Проте всі поважають
Як прийде лиш весна,
Сьогодні свято – Паски…
Я незамінний й тут
Який смачний я з м’ясом…
Ковбаса:
Хвалько ти, шалапут –
Ситніша всіх на світі!
І найсмачніша я,
Мене їдять всі діти
І вся людська сім’я
Беруться радо в боки
Гей гоп са – са
Червоні в мене щоки
Танцює ковбаса.
Масло:
Я теж потрібне людям
Їм ситності даю,
Мене і в страві люблять,
І хворі з медом п’ють.
Без свято – Паска.
Не може обійтись.
Сир:
Скажи мені, Будь ласка,
Чим гірший я, ніж ти?
До мене дай сметани,
Хоч пальці оближи.
Й вареники із мене
Чи ж не смачні, скажи?
Паска:
Та що там говорити,
Важлива я є тут.
Без мене вас святити
До церкви не підуть!
Я голова над вами,
Мій рід йде з давнини,
Шанують вас віками
І славлять щовесни.
Тут Паскою Великдень
58
Звуть люди на Землі,
Тоді й день Великий,
Як паска на столі…
До того ж я багата
Родзинками, медком,
Їдять мене на свято
Із м’ясом ї молоком.
Шинка:
Краса, любов – всі трублять.
Давно я знаю вас,
Але мене всі люблять
Без всяких там прикрас.
Писанка:
Хоч сваритись нині гріх
Я – найкраща з вас усіх.
Вся в рисках і квітках,
Красу митців несу я,
Їх славлячи в віках.
Мене кладуть у свято
На пишному столі,
Щоби моїм убранством
Втішалися малі.
Писанка:
Без мене ваше свято
Не буде тим, чим є,
Бо писанка багата
Всім радості дає.
Хрін: В цих писанках вкраїнських
Душевна глибина
Жива блакить барвінку,
Й хода весни красна.
Тут
на диво і кропило насварило, накропило.
Кропило:
Будуйте дім із згоди
Бо слушний час настав
Розмову припинімо, бо йдуть
господарі.
Христо Воскрес – скажімо
У мирі і добрі.
Мир хай буде всім сьогодні
Нині свята Великодні.
(
Дівчата виконують гаївку « Ой, вже весна красна скресла, що ти нам принесла »…)
Лесині казки
Бабуся: Як тебе
звати, дівчинко?
Леся: Звуть
мене Леся, бабусю.
Бабуся: А чия
ти? Щось я тебе ніде не бачила.
Леся: Бо я
недавно приїхала. Я Косачівна.
Бабуся: То ти
панова дочка? Пани все по-руськи розмовляють.
Леся: Чого ж
нам мови своєї соромитись. У нас всі родичі так розмовляють і я нізащо своєї
мови не цуратимусь.
Бабуся: Що ж,
бачу ти завзята-рости велика. А куди ти йдеш, Лесю?
Леся: До
лісу, бабусю.
Бабуся: А ти не
боїшся мавки чи русалоньки, дитино?
Леся: А чого
мені боятися? Про русалоньку і мавку мені мама розповідала, а потім я сама про
них читала, то вони мені геть не страшні. Я так хочу їх зустріти, що навіть
ввечері можу бігати у ліс…
(Виходить
Водяний з Лісовичками і повчає Русалку)
Водяний: Не водися,
голубонько, із цими людьми, бо можуть вони занапастити твою душу. Заманюй їх в
болото та губи, губи…
Русалка: Я все
зроблю, як ти кажеш!
Водяний: А ви
теж не лінуйтесь- працюйте, роботи у лісі багато.
(Виходить Лукаш, за
ним спостерігає Русалка)
Лукаш: Яка
гарна берізка і, напевно, у ній багато соку.
Мавка: Лукашу, облиш, прошу, не рань
її- це сестриця моя…
Лукаш: Хто ти,
прекрасна панно? Звідки взялася?
Мавка: Лукашу,
заграй краще цю чудову мелодію-так гарно вона звучить…
Бабуся: Лесю, а
ти, що читати вмієш? Ти ж така маленька…
Леся: Умію.
Мене мама ще у чотири роки навчила читати. Мені дуже подобаються
60
казки, легенди, перекази. А ще я дуже люблю бавитись із
своїми друзями, які тут живуть. І знаєте, бабусю, дуже сумно стає, коли хтось
із них захворіє. Я б хотіла перетворитися у фею і вилікувати хворого…
Інсценізація
казки « Лелія»
Бабуся: Я бачу,
дитино, ти дуже добра- всіх жалієш, за всіх хвилюєшся.
Пригостися цим рум’яним яблучком.
Леся: Дякую,
бабусю. Ми з батьком теж посадили садок. Там і яблуні, і груші, і сливи, і
вишні… Ми там відпочиваємо
Інсценізація
вірша «Вишеньки- черешеньки»
Михайлик: Леся,
Лесю… Доброго дня, бабусю…
Бабуся: Доброго
здоров’ячка,
онучку
Леся: Це
Михайлик-мій братчик
Михайлик: Лесю, я
тебе усюди шукаю. Хотів показати, як кумедно чубились два горобці за одне
зернятко.
Бабуся: І у
людей таке буває- чубляться, сваряться за дурниці. І кому ж їх розуму навчити.
Михайлик: Ой,
дивіться, дивіться он ці горобці…
(Вибігають
горобці, кричать, б’ються. Ледь не збили ведучих)
1-й горобець: Мої
зернятка! Я знайшов!
2-й горобець: Мої!
Мої!
1-й горобець: Ні,
мої!(тікають) Моє зернятко!
2-й горобець: Ні,
моє!
(Б’ються,
тікають і т. д.)
(З’являється курка
з курчатами. Клюють зернята)
Курка: Дурні
бились, а розумні поживились, дурні бились, а розумні поживились!
1-й горобець: Що ти
кажеш?
61
Курка: То я
дякую вам, що ви такі дурні. От поки ви з дуру билися, я зі своїми курчатами
поснідала вашими зернятами. Нікому було вас бити та вчити. Якби вас хто взяв у
добру науку, то, може б, з вас птахи були!
2-й горобець: Вчи
своїх дурних курчат розуму, а з мене й мого розуму досить! Цвірінь- цвірінь!
(Курка з
курчатами порпається на подвір’ї)
1-й горобець: Навчіть мене розуму, пані матусю! Ви ж такі
розумні!
Курка: Е ні!
Вибачай серденько! Маю я й без тебе клопоту доволі- он своїх діточок
чималенько, поки-то всіх до ума довести! Шукай собі інших учителів! Ко-ко-ко!
Дітки за мною!
Горобець: Ну що
робити? Треба кого іншого питати, бо вже я таки не хочу без розуму жити!
Зозуля: Ку-ку!
Ку-ку! Ку-ку!
Горобець:
Тіточко, що я вас проситиму! Навчіть мене розуму. У вас же немає своїх дітей, а
то курку просив, то вона каже, що в неї й так багато клопоту.
Зозуля: От не
мала б роботи, чужих дітей розуму навчати! Се не моє діло! А от коли хочеш
знати, скільки тобі літ жити, то се я можу тобі сказати!
Горобець: Аби ти
була жива, а за мене не турбуйся!
Зозуля: Ку-ку!(полетіла)
Горобець: Полечу
я на болото до пана Бузька. Пане, навчіть мене розуму. Ви ж такі розумні…
Бузько: Що? Що? Що? Тікай-но
ти, поки живий! Я вашого брата!...
Горобець:
Ой-ой-ой!
(Горобець тікає,
наштовхується на Сороку)
Горобець:
Сороко-білобоко, я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили.
Сорока: А нащо
тобі розум? Без розуму легше в світі жити та таки й веселіше! А ти, голубчику,
ліпше красти вчися, от як я (краде щось), то тоді розуму не треба. Ти ось
поговори зо мною, то я тебе навчу, як і без розуму прожити…
Горобець: А
бодай тобі заціпило, скреготухо! Цур тобі!
62
Сорока: Ну, як
хочеш…(відлітає)
( з’являється Ворон.
Сів, важко зітхає)
Горобець:
Дядечку, чого ви так зажурились?
Ворон: Сам не
знаю, синочку, сам не знаю!
Горобець: Чи не
можете мене, дядечку, розуму навчити?
Ворон:(позіхає) Та ні, синочку, я й сам його
не маю. А от коли ти вже так хочеш, то полети до Сови. Вона, кажуть, вельми
розумна-розумна, то, може, вона тобі що порадить. А я до того розуму не дуже.
Бог з ним!
Горобець:
Прощавайте, дядечку!
Ворон:
Щасливо! (Позіхаючи йде)
(Горобець
прилітає до Сови)
Горобець: Пані!
Пані! Чи ви спите? Пані! Пані!
Сова: Га?
Що? Хто? (Одягає окуляри)
Горобець: Та се
я- горобець…
Сова:
Горобець? Який горобець? Не бачу! Чого притирився? І яка вас лиха година по
дневі носить? Оце напасть! І вдень не дадуть заснути…
(Вечір. Сова
потягується. Помічає Горобця)
Ти тут чого?
Горобець: То я, вибачайте,
моя пані, ще зранку тут сиджу.
Сова: І
чого?
Горобець: Та
чекаю, коли ви станете…
Сова: Та ж я
встала! Ну, чого тобі треба? Чого стримиш?
Горобець: Я
хотів би вас просити, вибачайте ласкаво, чи не могли б ви мене розуму навчити?
Адже ви такі мудрі…
Сова: Не на
те я мудра, щоб дурнів розуму навчати! Хто дурний родився, той дурнем і згине.
Тікай-но ти, а то я голодна-а-а-а!
63
Михайлик:
Цікаво, чи знайшов, таки горобець серед усіх птахів свій розум? Чи так і
залишився з пустою головою?
Бабуся: Розум,
молодче, на дорозі не валяється. Не так-то його легко знайти! А я тобі от що
скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш.
Леся: От і
почав наш горобчик до розуму доходити,- годі сваритися! Куди горобці летять і
він з ними, що вони знайдуть- тим і він поживиться, та все без сварки, без
бійки. Почав приглядатися, як домівку облаштувати.
Курка з
курчатами: Ко-ко-ко! Дивіться, дітки, який горобець розумний став!
Побачив, як інші пташки в гніздечках сидять, почав пір’ячко до пір’ячка збирати,
соломинку до соломинки складати та гніздечко звивати. Так статкує наш горобчик,
так дбає! Ко-ко-ко!
Михайлик: Дедалі
всі горобці почали його поважати; куди зберуться на раду, то і його кличуть,
він так вславився між ними своїм розумом…
Горобець: Біда
навчила!
Пригоди Букваря
(театральне дійство)
(На сцену
виходять ведучі)
Ведуча:
Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну,
що усі зібралися у залі?
Ведучий:
Та ні, когось не вистачає…
Ведуча:
Кого? Самі ж бо відгадайте, а потім радо привітайте.
Ведучий:
До школи радо хто спішить?
Старанно хто уроки вчить?
Хто хоче все на світі знать,
Уміє і читать- писать?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть- но, як цих діток звуть?
ШКО-ЛЯ-РІ!
Ведуча:
Хто радує і мам і тат?
Хто кожну справу робить сам?
Хто дружно й весело співа,
Родину щастям зігріва?
Усі їх завжди пізнають.
Скажіть- но, як цих діток звуть?
66
ШКО-ЛЯ-РІ!
Ведучий:
Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
( під музику
виходять першокласники)
1 учень:
Ми браві першокласники,
І все у нас гаразд.
Сьогодні ми зібралися, щоб вам прозвітувать.
2 учень:
Щоб все на світі знати, потрібно працювати.
Щоб школу закінчити, в престижний ВУЗ вступити.
Ми щиро всіх вітаємо і шлем палкий привіт!
І ми усім бажаємо уроки вчить як слід.
3 учень:
Є святкових днів багато на листках календаря.
А між ними й наше свято – вшанування букваря!
4 учень:
Ми букварик почали восени вивчати,
а тепер вже на
дванадцять вміємо читати.
5 учень:
Літера перша і перше слово, з книгою перша серйозна
розмова.
Перша сторінка, наступна сторінка, успіхи перші і перша
сльозинка.
6 учень:
А як важко було нам палички писати.
Ставити їх по порядку, мов солдатів на зарядку.
67
7 учень:
Ох за них нам попадало, бо ставали, як попало.
Не вірили ні вчителька, ні мама, як важко було ставити їх
прямо.
8 учень:
Такі муки ми терпіли, доки склад числа той вчили.
Зате тепер усі ми обчислюємо на високий рівень.
9 учень:
Ой було мороки з нами вчительці багато.
Як слова ми з букваря вчилися читати.
10 учень:
Згадайте, люба вчителько, матусі й татусі,
Як «бекали» і «мекали» спочатку ми усі.
11 учень:
А нині любо слухати, як добре ми читаємо.
Подякуєм букварику і разом попрощаємось.
12 учень:
А свято гарним вийти зможе, якщо кожен допоможе.
Від пісень і жартів, звісно, хай сьогодні буде тісно!
(Пісня «Гей,
чули, чули, чули…»)
Незнайко
(забігає з криком):
Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!
Ведучий:
Що за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали?
Незнайко:
Добрий вечір!
68
Ведуча:
Який вечір? Адже це день.
Незнайко:
А я не знаю чи вечір, чи день.
Ведучий:
А чому ти так репетував?
Незнайко:
Та то я від злодія втікав!
Ведуча:
Від злодія? Від якого?
Незнайко:
Від звичайного, який хотів у мене вкрасти мого капелюха!
Ведучий:
Твого капелюха? А навіщо він йому?
Незнайко:
Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим
розумніша голова!
Ведуча:
Ой, Незнайку! Не сміши нас! В тебе розумна голова? Ти ж
нічогісінько не знаєш. Тому тебе й прозвали Незнайком. Ось зараз ми перевіримо,
що ти вмієш, що ти знаєш…-Яка це літера?
Незнайко:
Пів-жука!
Усі:
Буква «Ка»
Незнайко:
Ха!... Яка різниця!
69
Ведучий:
А оце?
Незнайко:
Та це кругле яйце!
Усі:
Це буква «О»
Ведуча:
Ну, що ж, Незнайку, нам тебе шкода. Літер ти не знаєш,
тому й книжок не читаєш.
Незнайко:
Та що там ці букви! Усі діти не люблять їх вчити!
( Мама тягне
сина за руку, дає «Азбуку», «кошеня» лежить на дивані)
Мама:
Букви вчи, не йди нікуди, а то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір – потім себе перевір.
А прийде додому тато, йому будеш звітувати!
І даю тобі пораду: краще справою займися,
Щоб успішно в школі вчиться!
( Хлопчик
відкриває «Азбуку»)
Хлопчик:
Дивна якась буква, схожа на дах, та ще й поясок
посередині причепила. Як же звать цю букву?
( Вибігає
Червона Шапочка, співаючи пісню «Якщо довго, довго..»)
Якщо довго, довго, довго,
Якщо довго по доріжці, Якщо довго по стежині бігать,
тупать і стрибать,
То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,
70
То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти.
А –а- вчаться там діти великі й малі,
А –а - знань їм багато дають вчителі.
А –а – там навчаються читати,
А –а – і писати й рахувати,
А –а – там цікаво всім завжди.
Ось тобі буква Аа: і велика і мала (простягає букви)
Хлопчик:
Спасибі тобі.
(Разом
розглядають Азбуку)
(З’являється
Двійка)
Двійка:
Я чула, що Червона Шапочка до школи готується. Так ось –
я буду її найкращою подругою.
( Співає пісню
на мелодію «Кузнечик»)
Я дуже гарна дівка,
Зовусь я просто Двійка.
У ледарів завжди я
В Щоденнику живу.
І вдень, і вночі) 2 р.
У ледарів завжди я.
І вдень, і вночі) 2 р.
В щоденнику живу.
Люблю я погуляти,
Погратись і поспати,
71
А от уроки вчити
Я зовсім не люблю.
Ні вдень, ні вночі) 2 р.
Я зовсім не люблю.
(Виходить,
потягуючись Лінь)
Лінь:
Мене звуть просто – тітка Лінь.
Я з Двійкою дружу.
Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
За ними я ходжу, як їхня тінь, (імітує рухи героїв)
Для них готую спокій і безділля.
Дитиночку приспати так люблю!
Хай будуть ручки в неї білі, наче з вати!
З дітьми я разом їм, охоче сплю,
Не треба діткам лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.
І не ходіть ви в школу більш ніколи.
(З кінця кімнати
говорить Киця)
Киця:
Мур – няу!.. Хто це галас тут здійняв?!
Знову цей….(
називає ім’я, підходить до хлопчика)
Треба знать тобі ці букви?
Краще грайся, розважайся і нічим не переймайся…
Літери? Це просто дивно! І кому вони потрібні?
У – горбате, А – нерівне…
72
Ну а цю… Не треба й вчити! ( показує літеру «Щ»)
Я без них не знаю лиха і гуляю у дворі!
З мене приклад ви беріть і уроки не учіть!
( Пісня Киці на
мотив «Что сказать»)
Безтурботно пісні я співаю і гуляю сама по собі,
Ваших клопотів, люди, не знаю і спокійно на серці мені.
Я красива, струнка і весела, я подобаюсь друзям своїм,
Серед кішок усіх – королева, і крім «Віскас» нічого не
їм.
Ну що сказать? Ну що сказать? Жили б і не тужили.
Якби ж от дітям розум дать, щоби урок не вчили…
Ну що сказать, ну що сказать? Хай добре знають всюди:
Кому потрібні букварі?! Та викиньте їх, люди!
(Киця
намагається забрати буквар, але хлопчик і Червона Шапочка їй не дають)
Червона Шапочка:
Геть звідси, ледацюги!
(Негативні персонажі
втікають)
( Заходить
стурбована Мальвіна)
Мальвіна:
Так…. Діти вже є. А от де Буратіно? Він не дуже любить
навчатися, все до театру йому кортить… Ох, цей Буратіно… Десь же він мусить
бути… Свята він не пропустить – це точно. (Гукає…)
1 учень:
Це хто така?
2 учень:
Це нова дівчинка – Мальвіна, недавно прийшла у наш клас.
(Пісня – танець
«Нова дівчинка»)
73
(Вибігає
Буратіно)
Мальвіна:
Де ж це ти пропав? Справи як твої?
Буратіно:
Відмінно! Подивись який я став! Вже й портфелика придбав.
Мальвіна:
Ти вже готовий вчитись у школі?
Буратіно:
А що там готуватися, я все знаю, все вмію: лазити по
деревах, ловити жуків, ганяти собак, плавати в ставку, лякати жабенят….
(Лінь та Двійка
крадуть буквар, кидають його на пеньок)
Мальвіна:
А букварик твій де?
Буратіно
(риється у портфелі):
Десь, напевно, загубився!
У світі написано сотні книжок, може мільйони, а може й
трильйони.
Їх прочитаєш і ти вже дідок, сивий дідок з довгою
бородою!
(Прилітають
горобці)
1 горобець:
Чи ви чули отаке: нині свято Букваря, іменинника ж нема!
2 горобець:
Ось хто лиха нам накоїв! Хто читати не хотів!
Не хотів учитись в школі! Хто букварик загубив!
Мальвіна:
Що, хлопча, ледачкувате, скажеш, що не винуватий?!
74
Буратіно:
Це якась страшна облуда… більш чинити так не буду!
Гарно я навчусь читати, і писати, й рахувати.
Мальвіна:
Але як тепер нам бути? Як букварик повернути?
2 горобець:
Книжку зможе врятувати той, хто дружбою багатий,
Хто веселий і сміливий, хто в роботі нелінивий.
Незнайко:
Я теж хочу усього навчитись і не буду нічого губити.
Візьміть мене з собою…
(А тим часом у
казковому лісі… Яга розглядає книгу, що у неї в руках)
Яга:
Книгу я знайшла чарівну, у чаклунстві так потрібну…
Буду Яглика навчати, щоб умів людей лякати!
Яглику! Ти де сховався? Подивись - но, в мами цяця!
Ото капосний малюк! Геть відбився вже від рук!
Зараз мамця почаклує, вітерцем тебе придує…
(чаклує) Чуфир
– чуфир…..
(Вибігає Яглик,
наче хтось його штовхає)
Яглик:
Що ж це, матінко моя, знову Чорна магія?!
Якісь знаки та карлючки! Чи не таткові це штучки?.. А це
що?
Яга:
О!
75
Яглик:
О – отрута?! Не бери! Мерщій викинь, поклади!
Яга:
Нумо, Яглику, вгамуйся! І за мене не турбуйся…
Справді, книга чари має, читати діточок навчає…
Будь- який малий школяр знає, що книга ця – Буквар!
Ось і ти навчись читати, досить вже байдикувати!
500 років лише й знаєш, що гуляєш та гасаєш!
Яглик:
Я – читати? Ти жартуєш!
Яга:
Ти мене погано чуєш?!
(Яглик
намагається втекти, але Яга хапає його за вухо, саджає за стіл, підганяючи
мітлою. Сама вилітає на мітлі. Чується голос за сценою.)
Буквар:
Я – Букварик чарівний, швидше ти мене відкрий…
Сам тобі допоможу, вмить читати научу!
Лиш мене не ображуй, а люби і поважай!
Коли дуже ти захочеш, все на світі знати зможеш!
Яглик:
Ой ні! Не хочу! Не чіпай! У темнім лісі пропадай!
(Яглик витрушує
букви з книги, кидає буквар на пеньок і тікає. Виходять Мальвіна з Буратіно)
Буратіно:
Ось букварик. Як це сталось? Куди букви позникали?
76
Мальвіна:
Ой – ой – ой! Хто може знати, як всі букви позбирати?
1 горобець:
Летімо скоріш до лісу, повідомим всіх звірят.
Щоб вони допомогли нам усі літери зібрать!
2 горобець:
Ось, дивіться, буква Я у травичці ледь жива.
Допоможем зараз їй, хай в букварику стоїть.
Білочка:
Я є білочка руденька, в мене шубка є пухкенька,
Гарні китички на вухах, щоб уважно в лісі слухать,
Щоб ніде не заблукати, щоб горішки назбирати.
Не горішки я збирала, букву «Бе» кругом шукала
І прийшла скоріш сюди Букварику допомогти.
Буквар:
Дякую тобі, руденька, добра в тебе є душа.
Не залишила у лісі пропадати Букваря.
Ведмідь:
Побіжу, побіжу, бо ведмідь я прудкий.
Дожену, дожену, утікайте всі мерщій.
Дуже мед я люблю і про це розкажу всім
Може десь його знайду і похвастаюся ним.
Щось чудне я в лісі бачу, щось кругленьке, неживе.
Ой, та це ж мені вдалося відшукати букву «Ве»
77
Буквар:
Ой спасибі, дуже радий, що знайшов ти букву «Ве»
Дятел:
Скік – скок, скік – скок із ялинки на дубок.
Не впізнали? Дятел я. Прилетів до Букваря,
Бо без мене не знайде він своєї букви «Де».
Та не тільки букву Де, відшукав я Е та Є.
Ось, дивіться я лечу, Букварю їх віднесу!
Зайчик:
Звусь я Зайчик – Побігайчик. Хочу зватись Зайчик –
Знайчик.
Я вам пісню заспіваю про своє життя під гаєм.
Там живеться мені добре, вдачу маю я хоробру.
Там я голосно сміюся і нікого не боюся.
Я оббігав сто доріг й до Букварика прибіг.
Бо вдалось мені, Зайчаті, «Зе» у лісі відшукати.
Буквар:
Дуже дякую, тобі, що поміг мені в біді.
І за це я дуже вдячний, будь у лісі ти обачний.
Зайчик:
Дякує вам, дітки, Зайчик. Відтепер я буду Знайчик.
Й сам до школи лісової запишуся, і читати, і писати в ній
навчуся.
Їжачок:
Я їжачок – Хитрячок, пошив собі піджачок.
І у тому піджачку я блукаю по ліску.
Нанизую на голки груші, яблука, грибки,
78
Щоб до себе на обід скликать весь їжачий рід.
Та сьогодні, що за диво накололось на голки?
Це не яблука смачні! Це, здається, буква «Ї».
Ой люблю сюрпризи
я – побіжу до Букваря.
Ось, Букварику, тобі довгождана буква Ї.
Буквар:
Дуже дякую тобі, що знайшов ти букву Ї.
Курча:
Я – Курчатко дуже миле, я – Курчатко дуже щире,
Залишилось неспроста, бо вдалося лиш мені відшукати букву
«Ка»
Ти, Букварю, не тужи, букву Ка скоріш держи.
Лисичка:
Я – Лисичка, я – Сестричка, дуже гарну маю звичку.
Лінуватись не люблю і за це себе хвалю.
(Пісня Лисички)
Я нітрішки не лінилась, в лісі добре потрудилась.
І Букварику тепер принесла я букву «Ел»
(Виходять
мурахи, несуть вантаж)
Мурахи:
Раз – два, дружно взялись, три – чотири, разом встали,
П’ять –
шість, не зівати, Букварю допомагати.
1 мураха:
Всі ми трудимось завзято і у будні, і у свята.
2 мураха:
Нині сталася пригода, до роботи знов нагода.
79
На мурашник подивились – з неба літери звалились.
Ми дві букви – «еМ» та «еН» до Букварика несем.
1 мураха:
Хоч ця ноша невеличка, дуже шкода Букваря,
Озовись, Букварику, ми вже на підході.
Хоч малі мурашки, та стають в пригоді.
Буквар:
Ви, Мурашки, молодці, догодили так мені.
Більш не буду сумувати, хочу пісню заспівати
(Пісня про
школу)
Мурахи:
Пісня гарна твоя, та іти уже пора.
Раз – два, дружно встати, три – чотири, не зівати.
П’ять –
шість – не сидіти, до роботи приступити.
Дощ:
Швидко я сюди примчався, бо дізнався, бо дізнався,
Що в Букварика біда – усіх букв не вистача.
Кап- кап- кап, співаю я, мию вулиці й поля,
Мию я усе довкола, все блищить, як зовсім нове.
А я загляну у вікно, де букву «Ща» вже ждуть давно,
Щоб провели щасливо свято- я хочу букву «Ща» віддати.
Та не сам я до вас прийшов, а привів із собою свою
сестричку- Хмаринку.
Хмаринка:
Я – Хмаронька- Хмаринка, неба пухнаста дитинка,
Закрила сонця промінці, тримаю букву «Ха» в руці.
80
Хай «Ха» залишиться у вас, хай весело сміється клас.
А я ще трошки пожартую і дощиком вас почастую.
(Пісня- танець
«Кап- кап…)
Буквар:
Іду до лісу, пошукаю. Можливо, решту букв знайду.
Горобці:
Чик- чирик) 2 р.
Дятел:
Що за гамір, що за шум? Чому в лісі такий глум?
1 горобець:
Лісом довго ми літали, букву дивну відшукали.
2 горобець:
Ніби Бе і ніби еР сперечались дотепер.
Дятел:
Не впізнали, ну й дива, буква ця не є нова
Ви, неначе, немовля. Її назва- знак м’якшення.
Учні співають:
По дорозі жук, жук, по дорозі чорний
Подивіться ви на нього, який він моторний!
1 жук:
Прилетіли ми жуки, крильцями тріпочемо.
2 жук:
Покружляєм, покружляєм, «Же» віддати хочемо.
Черв. Шапочка:
Які чарівні, чудові тварини і, навіть, вміють говорити!
81
Я з вами познайомитись готова. Всі знають, що я- Шапочка
Червона.
Із казки поспішала, букви несла, щоб читалась Азбука і
вічно жила.
(Повертається
Яга, тягне за руку Яглика)
Ну що, капосний малюк? Зовсім ти відбивсь від рук?
Час букварика шукати, думай, де його поклав ти!
(Побачила на
пеньку букварик)
Ось він, йди мерщій сюди, в торбу собі поклади.
Яглик:
Це тепер вже мій буквар, його нікому не віддам!
(Вискакує
Буратіно та хапає книгу з іншого боку, тягнуть кожен до себе)
Яглик:
Це мій буквар! Моя мама його перша знайшла!
Буратіно:
А от і ні! Це мій буквар, бо я його перший загубив!
Мальвіна:
Та що ж це коїться?! Ой, знайшли за що сваритись!
Не сваріться, не дражніться! Витріть сльози, помиріться!
В нас сьогодні свято гарне! І сумуєте ви марно!
(Герої миряться)
Вчитель:Але
цього свята, цього настрою, вишивок, наших артистів могло б і не бути, якби не
наймиліша, найрідніша, найдобріша людина в світі…
(Відеопісня про
маму)
1 учень:
Спасибі скажемо усім, хто научив любить цей дім,
Цю вулицю де ми живем, все, що Вкраїною ми звем.
82
2 учень:
Перший раз у перший клас! Рік тому зустрів він нас.
Потім підем в клас наступний- вітер хай нам дме попутний
3 учень:
Одне одного ми любим, станем всі за одного.
Вчитись в другім класі будем, всі ми хочемо цього.
Ну, а вчителька як буде? Що, покине усіх нас?
Ні, вона разом із нами переходить в другий клас!) всі
4 учень:
Ми спасибі скажем щиро і учителям й батькам.
За турботу, за терпіння, щиро дякуємо вам) всі
Вчитель:
Наше свято добігає до кінця. Ми щиро вдячні усім, хто
завітав до нас у цей радісний день. Сподіваємося, що зібрані зернятка знань
проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята
залишиться в серцях нашого найдорожчого скарбу- дітей- назавжди.
Учень:
Дуже весело гуляти нам на святі Букваря,
Та прощатися із святом
Нам пора, уже пора) всі
(Прощальна
пісня)
Як ми долали перші сходинки до знань
(Театралізований виховний захід)
Ведучий:
Добрий день, шановні гості! Раді вас вітати!
Всім бажаємо здоров’я й щастя повну хату!
Ведуча:
Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі! Ми сьогодні
зустрілись в тіснім нашім крузі.
На радісне свято- веселе, чудове. Ваші діти закінчили
початкову школу!
Ведучий:
Сьогодні у нас радісний і сумний день. Радісний- бо ми
дорослішаємо, мріємо навчатися далі, працювати, творити і жити.
Ведуча:
А сумним- бо ми прощаємося з нашим затишним куточком, в
якому ми раділи і сумували, плакали і сміялися всі 4 роки. Прощаємося з нашими
першими вчителями, які віддали нам всю свою любов і ласку.
Ведучий:
Але сьогодні свято і давайте, дорогі наші гості, не
сумувати. Пригадаємо ці 4 роки навчання так, щоб залишились вони в нашій пам’яті радісним
відлунням.
1 учень:
Хай пісня тут лине! Хай сміх скрізь лунає!
У кожного радісна усмішка сяє. Всі дружні, веселі,
радійте за нас!
Ми всі перейшли у 5 клас!) всі
2 учень:
Скіль зустрічали свят ми у цій залі, а такого свята ми
іще не знали!
3 учень:
Ми виступаєм знову у цій залі, де почалося в нас шкільне
життя.
85
Чотирьох років наче б не бувало, та твердо знаєм: вони не
кануть в небуття.
4 учень:
Чотири роки ми разом піднімалися першими сходинками до
знань.
5 учень:
Вчилися читати, писати, рахувати, дружити, жити за
правилами нашого рідного шкільного дому.
6 учень:
Ми вчилися любити свою рідну барвисту мову, свій край,
своїх батьків, знати і пам’ятати про рід свій, пам’ятати про мамину і
вчительську науку.
(Пісня «Вчать у
школі»)
7 учень:
За мамину руку надійно тримаючись, прийшли малі ми в
перший клас
На перший у житті урок. Хто першим нас зустрів тоді?(дзвінок)
Дзвінок:
Дзінь- дінь- дінь! Пам’ятаєте, як я уперше покликав вас на урок. Якими
незнайками зайшли ви за своєю вчителькою в клас, як вчилися сідати за парти і
безшумно вставати, як відкривали свій перший підручник- Буквар.
Ведучий:
Разом з дзвіночком сумуємо й ми, всі ми здружились,
зріднилися ми.
Якось незвично, що вже на урок у наш 4-… не покличе
дзвінок.
Ведуча:
Прийшла такая вже пора, що розставатись нам пора.
Але не сумувати тут зібрались, а пригадати, як все
починалось
(Мініатюра
«Життя перед школою»)
Ведуча:
Ви ще не ходили до школи. Яким було тоді життя?
86
(Батько сидить
читає газету. Заходить дочка)
-
Тату, а чому іде дощ?
-
Підеш до школи – дізнаєшся.
-
Тату, а у Баби- Яги є бабенятка?
-
Звідки я можу знати.
-
Тату, а навіщо конячці коси на плечах?
-
Запитай у конячки.
-
Тату, а мотоцикл не любить цукерок?
-
Не знаю, я його не запитував.
-
Тату, а ти не сердишся, що я тебе про
все питаю?
-
Що ти, моя дитино! Як можна? Адже чим
більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати. (Дочка виходить)
-
От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до
школи відправити!
-
А через рік…
-
Татку, чи зумів би ти із заплющеними
очима написати своє прізвище?
-
Звичайно…
-
То напиши його, будь ласка, в моєму
щоденнику.
1 учень:
Ось 1 вересня- скликає дзвоник
нас.
Цей день ми не забудемо ніколи!
Як разом восени в свій 1 клас
Веселим ранком ми прийшли до
школи.
2 учень:
Таке велике сьогодні свято!
Радіють мами, бабусі, тата.
Усмішки всюди і гарні квіти.
«Сьогодні в школу!»- говорять діти.
3 учень:
Ми хочем пригадати шкільне наше
життя.
Уроки й хвилювання, і свята, і
буття.
4 учень:
Ми перегорнимо листки життя
шкільного враз,
87
Вже зараз ми- випускники, але
недавно йшли до школи в 1 клас.
5 учень:
Давайте пригадаємо разом, як
вперше на лінійці ми стояли,
Розгублені, малі, кумедні, з-за
квітів ледве виглядали.
6 учень:
Ми пам’ятаєм, було навкруги
море із квітів і звуків.
Із теплих маминих рук вчителька
взяла мою руку.
7 учень:
В той день світило сонце ясно і
осінь шелестіла за вікном.
І вчителька звернулася до класу:
«Любі мої діточки! Навчання розпочнем.»
8 учень:
Наче весела родина, всі ми зайшли
в світлий клас.
І отоді й почалося нове життя у
всіх нас.
9 учень:
В школі швидко ми освоїлись, із
класом ознайомились.
Боялись лиш дівчата, бо їх тут
небагато.
(Пісня- танець «Диво- дівчинка»)
(Гумореска):
-
Слухай, Машо, я тобі хочу зізнатися… поки
ти ходила до дошки, я відірвав крила у мухи і підкинув її тобі в портфель.
Вибач мене!
-
Цікаво, а вона смачна?
-
Не знаю… А ти чого питаєш?
-
Та теж вибачитися хочу! Я її тобі в
їдальні в суп кинула, поки ти ходив за хлібом…
1 учень:
До успіхів було далеко, нам
заважали балачки.
І виявилось- ой, нелегко писати
палички й гачки!
88
2 учень:
Я із школи сьогодні прийшов… тихо
сів.
На гачок я повісив портфель… і
поїв.
Немає сил у мене погуляти,
погратись і помалювати.
Треба зошити дістать і писать,
писать, писать.
Виручайте, палички- наші
виручалочки.
Всі ставайте по порядку, мов
солдати на зарядку.
За поля не вибігати, спинку прямо
всім тримати!
Чому ж ви не привчаєтесь? Важко
так навчаєтесь?
Чому стоїте як попало? Знов мені
за вас попало!
Та не знає наш учитель і не знає,
навіть, мама,
Як нам важко так зробити, щоб ви
всі стояли прямо!
3 учень:
Такі муки ми терпіли, доки букв
писать не вміли.
А тепер- пройшли роки, все
запишем залюбки.
(«Пісня першокласника»)
4 учень:
Так поступово ми звикали тримати
ручки й олівці.
Вже нас контрольні не лякали, ми
часто чули: «Молодці!»
5 учень:
На уроках рідну мову почали
вивчати.
Розбирати кожне слово, щоб її нам
краще знати.
Бо вона нам найрідніша, зрозуміла
і ясна,
Поетична, найсвітліша і чарівна,
як весна!
6 учень:
89
Багата в нас, красива мова. В
народі кажуть- калинова.
Є райдуги барвистих слів, щоб
ними передати
Усі відтінки почуттів, все гарно
описати!
7 учень:
То ж вивчаймо рідну мову вже
тепер, з маленьких літ.
Українське наше слово хай звучить
на цілий світ!
8 учень:
Ми всі засвоїли чудово
прикметним, суфікс, дієслово.
Диктантів купу написали,
освіченими дуже стали.
9 учень:
Приходжу додому- дієслово вчу.
Для цього маю власний метод я.
Написано «кричати»- я кричу.
Написано «мовчати»- я мовчу.
Написано «стрибати»- я стрибаю.
Написано «співати»- я співаю.
Коли сусід під двері прибігає і
сам не свій мене одне благає:
Щоб я читав «мовчати»- і мовчав,
щоб врешті я стрибати перестав,
Бо ніби стався раптом землетрус.
Отак я вчусь, учусь, учусь, учусь!
(Вчителька звертається до учня)
-
Яке завдання в нас було, Петро?
-
Позначити число в іменниках «штани» й
«весна» Чи однина чи множина.
-
То ти вже виконав, чи ні?
-
«Весна»- це ясно в однині. От зі штанами
щось не те… Завдання дуже непросте…
-
І чим же, поясни мені, оці «штани» такі
складні? У чому складність? Поясни.
-
У чому складність? Бо «штани» до
половини- однина, а трохи нижче- множина.
1 учень:
Уроки всі свої учили і з
вчителем, і вдома.
А часом вчили на перервах. Усім
ця річ відома.
Мову і читання, співи й
малювання- усі уроки ми любили і щоденно вчили, вчили.
90
(На перерві…)
-
Петрику, ти мені хіба не обіцяв, що
виправиш свою двійку?
-
Так, Оксано Богданівно.
-
А я хіба не обіцяла викликати твоїх
батьків, якщо ти не зробиш цього?
-
Так, Оксано Богданівно, але якщо я не дотримав
своєї обіцянки, то і ви можете не дотримувати своєї!
1 учень:
Англійську мову ми вивчали, не розуміючи слова.
Але ми вчили, вчили, вчили, що аж боліла голова.
Тепер ми можемо сказати, що вже готові за кордон.
Та тільки б долари дістати!
-
Олежику, ти зовсім не хочеш вчити
англійську мову. А нею ж розмовляє пів світу!
-
А що вам хіба цього замало?
Ведучий:
Дзвоник знову вже лунає й до
уроку закликає…
(Учень співає на мотив «Черемшини»)
Знов до класу вчителька заходить,
Ясними очима всіх обводить,
І мене до дошки викликає,
Про домашнє завдання питає.
Приспів:
Я книжки закинув, та й не вчився,
Телевізор цілий день дивився.
Ось стою, зітхаю- нічого не знаю.
Двійку заробив.
-
Оце лихо! Романе, а що ж у тебе
вчителька таке запитала?
-
Таблицю множення, скільки буде 2*2.
-
Та й справді ти- дурень! Відповів би, що
буде «5»…
91
-
Та я так і зробив, а вчителька почала
сміятися, а потім все одно поставила «двійку»
-
Не сумуй! Ось бачиш- відмінниця Наталка
іде. Піди, піддобри ся до неї, може вона дасть тобі контрольну списати.
Наталка:
А я дівчина красива, з щирим серцем не спесива.
На відмінно я учуся і контрольних не боюся!
Всі науки я вивчаю і освіту здобуваю.
І отримую щодня в рідній школі я знання.
-
Добрий день, Наталко!
-
А це ти, Романе! Знову двійку заробив?
-
Заробив… Слухай, Наталко! Сідай сьогодні
зі мною за одну парту.
-
Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба:
списати у мене контрольну.
(Обоє співають
на мотив «А мій милий вареничків просить»)
-
Ой мій милий не ходить до школи
І домашні завдання він не вчить ніколи.
-
Буду вчитись, милая)2р.
Я не
буду лінуватись, моя чорнобривая.
-
А я добре милого навчала:
Хворостину
об нього зламала!
Буду
тебе бити, буду тебе вчити,
Бо з
тобою по вулиці соромно ходити!
-
Ну як цих хлопців розуму навчити! Нумо,
дівчатка, трішки розважимось…(танець)
-
Що ж це наші дівчата… Вони думають, що у
нашому класі тільки вони вміють гарно танцювати? Ану, хлопці, утремо їм носа!
-
Ого- го, знову наші дівчата хочуть бути
найкращими! Але наші хлопці кращі танцюристи. Нумо, хлопчаки, покажемо!...
(Танець
«Маленьких лебедят»)
92
1 учень:
Швидко роки пролетіли і в пам’яті спогад лише
залишили.
Та завжди згадаєм свій перший дзвінок й четвертого класу
останній урок.
2 учень:
Сьогодні скінчився останній урок, по школі лунає останній
дзвінок.
Сьогодні востаннє четвертий наш клас і школа чекає у п’ятому нас.
3 учень:
Ми всі закінчили четвертий свій клас і старше життя вже
чекає на нас.
Але ми сьогодні на останньому святі велике спасибі
повинні сказати
Всім вчителям в урочистий цей час за те, що навчили ви
добре всіх нас!
4 учень:
Свої надсилаємо вам привітання, найкращі прийміть від нас
побажання.
У святковий, веселий і радісний час звертаємо нашу увагу
до вас.
5 учень:
Останнє нині в нас побачення. Нам сумно розлучатись з
вами.
І просимо у вас пробачення ми найщирішими словами.
6 учень:
За те, що колись хтось не вивчив урок,
Домашнє завдання не виконав в строк…
7 учень:
А хтось одержував знов двійку, встрявав з товаришем у
бійку.
Базікав часто безупинно… Та ви прощали нам провини!
8 учень:
Пробачте ще за двійки нас і трійки, які отримували ми не
раз.
Та обіцяєм: будем вчитись на відмінно, щоб не підвести і
не осоромить вас!
93
9 учень:
Пробачте за недоспанії ночі, які над зошитами вдома
провели.
За те, що нервів стільки з’їли з нами, щоб ми писать і рахувать
змогли!
10 учень:
Бажаємо, щоб ви ніколи не хворіли, роботу щиро щоб
любили,
Щоб дачу мали і квартиру, щоб в мирі і достатку жили.
11 учень:
Щоб мали грошей ви багато, щодня щоб їли шоколад.
І щоб на вас із неба падав любові й щастя зорепад.
12 учень:
Нехай чебрецем квітнуть ваші літа. Вам щастя належить по
праву.
Хай посмішка ніжить дитячі уста, а праця приносить вам
славу.
Вчитель:
Погляньте, дорогі діти, на своїх батьків. Їхні очі сяють
щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань!
Ваші батьки переживають набагато більше ніж ви самі. То ж любіть своїх рідних,
будьте завжди гідними їх. Дайте їм можливість гордитися вами! Зробіть так, щоб
передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були
спокійні за вас!
1 учень:
Бо без батьків чого ми в світі варті, без маминої ласки і
тепла,
Без батьківської строгості і жарту і без свого родинного
тепла.
2 учень:
Ви ж нас, як пташенят в гнізді зростили. Давали дітям
раду, як могли.
І в наших душах сонце засвітили, і крила для польоту нам
дали.
3 учень:
Чотири роки нас водили вранці, несли портфелі наші й
ранці.
94
Із нами ви уроки вчили, і малювали, і лічили.
4 учень:
Писали з нами твори вдома і як встигали, невідомо.
При цьому готувати їсти, білизну прать, місити тісто.
5 учень:
Нести домашнії турботи, ходити на свою роботу
І залишатися, на диво, красивими і молодими.
(Конкурси для
батьків і дітей)
1 учень:
Ми любим вас, кохані мами й тата. Ми вам бажаємо здоров’ячка багато.
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи і щоб в житті ніколи не
хворіли.
2 учень:
Хоч часом ми буваємо нечемні і дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але душею чуємо, напевно: ми більше радуємо вас.
3 учень:
Любі! Ми вам обіцяєм: учитись, дружити, гарні оцінки
додому носити.
Щоб дарувати радість вам, любесеньким нашим батькам.)усі
Ведучий:
Чотири роки спливли за водою і виросли ми із тобою.
Так лине і лине цей час, вже 5-й чекає на нас.
Ведуча:
Наша перша вчителько, за нами не плачте.
Ми вам не дамо скучати, будем в гості прибігати
Після уроків повсякчас в ваш новий перший клас.
(Пісня «Паде
дощик, накрапає»)
95
Ведучий:
У нас усіх прощальний настрій, ми схвильовані украй.
Скажем разом: «Велика шкодо, здрастуй! Початковая школо,
прощай!»
(Пісня
«Прощальна»)
Слово вчителя….
Немає коментарів:
Дописати коментар